Після того як КСУ визнав неконституційними окремі положення частини 1 статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постало питання про право особи оскаржити рішення регулятора банківської системи, і саме тому є підстави вважати, що це рішення в подальшому вплине на формування судової практики, пов'язаної зі спорами з Національним банком України.
Проаналізувавши функції і повноваження НБУ, КСУ встановив, що Нацбанк може приймати рішення, що стосуються невизначеного кола фізичних або юридичних осіб, які і можуть спричиняти порушення або обмеження їх прав, свобод і законних інтересів.
При цьому положення спірної норми встановлює вичерпний перелік осіб, які мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність НБУ, його посадових і службових осіб. До них віднесені банк або особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ. До слова, останні також є власниками істотної участі в банку (зокрема, ті, які прямо та/або опосередковано, самостійно або спільно з іншими особами володіють 10% і більше акцій статутного капіталу юридичної особи) та є учасниками банківських груп.
Спірна норма забороняла доступ до суду особам, які не включені до цього переліку, зокрема акціонерам банку, які не є власниками істотної участі в банку, що дискримінувало їх за майновою ознакою і внаслідок законодавчого регулювання позбавляло можливості доводити в суді свою переконаність в необхідності захисту своїх прав, законних інтересів, порушених рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Тим самим, всупереч принципу верховенства права, нівелювалося право цієї категорії осіб на доступ до суду і подальший ефективний юридичний захист їх прав і законних інтересів.
Фактично в цьому рішенні КСУ зайняв позицію, відмінну від позиції Верховного Суду України та Великої палати Верховного Суду, що мінімум 10% акцій гарантують право на позов широкому колу осіб.
Рішення КСУ має стати дороговказом, який сприятиме формуванню судової практики у такій категорії судових спорів і своєрідним запобіжником від необґрунтованих і незаконних рішень, дій або бездіяльності НБУ.
Безумовно, це рішення може бути піддано критиці з аргументами про «абсолютизацію» права на позов, ризик великої кількості нових позовів до НБУ. Однак це рішення пропонує принципово правильний і уніфікований підхід до розуміння права на позов, розвиваючи конституційні принципи доступу до правосуддя. Як зазначив суддя КСУ Сергій Головатий в співпадаючій думці до рішення КСУ від 18 червня 2020 року No 5-р (II)/2020): «Якщо судовій практиці не вистачає узгодженості, то принцип правовладдя не діє».
