З особистого досвіду роботи у суді першої інстанції зауважу, що кількість охочих стати присяжними не є значною. Та і відношення до виконання вказаними особами своїх обов'язків бажає кращого. Непоодинокими є випадки, коли секретар судового засідання майже умовляє присяжного з'явитися на розгляд справи.
В той же час, запропонованими у законопроєкті No 3843 від 14 липня 2020 року «Про суд присяжних» змінами передбачається формування списку кандидатів у присяжні в кількості тридцяти осіб на одну справу.
Враховуючи той факт, що наразі в судах першої інстанції існує катастрофічна нехватка суддів, строки розгляду справ, в яких буде формуватися лава присяжних, затягнуться ще більше. Проблема строків розгляду справ і на сьогоднішній день дуже болюча для всіх учасників судового процесу, однак надалі, без вирішення нагальних проблем суддівської гілки влади, виникне взагалі колапс.
Поряд із вищевказаною ситуацією, постає проблема матеріально-фінансового забезпечення дії інституту присяжних. Враховуючи матеріально-фінансове забезпечення, яке наразі існує в судах (відсутність коштів на: виплату суддівської винагороди, заробітної плати працівникам апарату суду, поштові послуги тощо) запровадження інституту суду присяжних ставиться під сумнів.
Слід також виокремити проблематику критеріїв відбору присяжних. Найголовнішим недоліком, є те, що чинити правосуддя має право особа, яка взагалі не має поняття про юриспруденцію. Виникає питання: як без мінімальної базової підготовки та керуючись більше емоціями, ніж законом, новообрані присяжні зможуть оцінити докази по справі, в результаті чого поставити вердикт, яким вирішується доля людини?
До прикладу, за статистикою деяких пострадянських країн, де інститут суду присяжних був започаткований раніше ніж в Україні, щорічно 35-40% вироків, які виносять суди присяжних, визнаються незаконними і скасовуються вищими судами.
В той же час, запровадження інституту присяжних – це неодмінно крок уперед. Однак, з реформами не треба поспішати. Вони повинні бути виважені та перевірені, щоб не «зашкваритися» на своєму початку. Наприклад, можна почати розгляд справ у складі одного професійного судді та лави присяжних лише у тих випадках, коли санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Вчити людей потрібно із шкільної парти. Погоджуючись вершити правосуддя, людина має розуміти, що це її особиста відповідальність та її вклад у розбудову правової держави.
Незважаючи на ряд вказаних недоліків інституту суду присяжних, ми вважаємо, що він неодмінно у повному обсязі повинен діяти в Україні, в результаті чого система правосуддя буде покращена. Крім того, запровадження суду присяжних дає можливість чинити значний опір проявам корупції в судах та певною мірою повертаю довіру населення до судової системи України, оскільки громадяни будуть безпосередньо задіяні в цій системі.
