Дискусія на тему питання дозволу зброї для цивільного населення в Україні триває десятиліттями. Очевидною є необхідність існування такого закону в нашій державі, проте досі його не було ухвалено. Чи готові громадяни до такого закону і як досвід інших країн може бути корисним для України?
За день до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, 23 лютого 2022 року, Верховна Рада України підтримала проект Закону «Про право на цивільну вогнепальну зброю» у першому читанні. Це призвело до активізації дискусій, адже в ньому не передбачений дозвіл на носіння та користування вогнепальною зброєю. Проте, це не виключає його можливих змін та удосконалень до другого читання. Важливим завданням для законодавця є уникнення ризиків, до яких суспільство може виявитися неготовим.
Дискусія про дозвіл вогнепальної зброї цивільним громадянам набрала обертів після 2014 року, коли Російська Федерація почала загарбницьку війну проти України. Парламентарі реєстрували відповідні закони, проте жоден з них так і не був ухвалений.
У лютому 2022 року, напередодні вторгнення, дослідження показували, що тривога через війну підвищила бажання Українців володіти зброєю.
Це вбачається цілком логічним, адже в умовах постійної загрози, суспільству важливо мати бодай якісь інструменти для самозахисту.
Так, 59% користувачів «Дії» підтримали легалізацію зброї в опитуванні щодо ставлення громадян України до вільного володіння зброєю.
Але потрібно чітко розуміти, що питання доступу до зброї потребує особливого правового регулювання, адже незважаючи на «плюси» такого дозволу, існує багато інших потенційно небезпечних факторів, а тому користування повинне бути чітко регламентованим.
Корисним бути звернутися до зарубіжного досвіду легалізації вогнепальної зброї. Питання щодо легалізації зброї на законодавчому рівні в різних країнах регулюється по різному. Відповідно до критеріїв регулювання права осіб на озброєний захист, держави можна поділити на такі групи:
1) країни, які повністю легалізували зброю і надали її у вільний доступ (наприклад, США);
2) країни, які легалізували зброю за умов проходження певної процедури (наприклад, Чехія, де застосовують тестування особи щодо отримання зброї);
3) країни, які не легалізували зброю взагалі або легалізували лише певні її види (наприклад, Україна, де легалізована довгоствольна зброя, а також Японія, де немає жодної одиниці зброї на тисячу жителів).
Що стосується кількості вогнепальної зброї на 100 осіб, то у США мають 90 одиниць на 100 осіб, Швейцарії – 46 одиниць, Франції – 32 одиниці, Греції – 31 одиниця, Німеччині – 30 одиниць. В Україні легально озброєні лише 6 осіб зі 100. Ще менше зброї має населення на Філіпінах – 4 на 100 осіб та в КНР – 3.
Зарубіжний досвід свідчить, що легалізація зброї зменшує кількість певних злочинів в середньому на 8%, а кількість насильницьких злочинів – на 25%. Але негативними наслідками такої легалізації можуть бути: збільшення кількості осіб, засуджених за перевищення меж необхідної оборони; небезпека для поліції при затриманні злочинців; зброя потрапить до рук злочинців тощо. Складність прогнозування наслідків є однією з основних причин того, що питання доцільності легалізації зброї в Україні залишається не вирішеним.
Україна понад вісім років живе в умовах війни, але досі залишається єдиною країною Європи, в якій відсутній закон, що регулює доступ цивільного населення до вогнепальної зброї. Такий закон як ніколи важливий в сьогоднішніх умовах і суспільство готове до його прийняття. Проте, не варто поспішати. Важливо чітко регламентувати користування зброєю, ухвалити якісний закон задля уникнення можливих ризиків.
Кузьменко Єгор, юрист ЮК Amber Law Company, магістр права.
