Так, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду застосував доктрину «плодів отруйного дерева», наприклад, у справа № 372/1442/19 провадження № 51-1263км21, справа № 263/10353/16-к провадження № 51-4972км20. А у справі № 715/26/19 (провадження № 51-5926км20) Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати зазначив наступне: «Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», «Шабельник проти України (№ 2)», «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом». Потрібно також зауважити, що якщо слідчій суддя визнав докази неналежними та/або недопустимими та/або недостовірними, то це вже неможливо виправити подальшим ходом досудового слідства, проведенням слідчих дії, розсекреченням документів, пред’явленням доказів ще невідомих захисту та суду. Також потрібно звернути увагу на змагальність сторін. Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 КПК України «кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом». Саме тому, суд повинен виходити з наявних доказів на сьогоднішній день, при їх оцінці.
Резюме1: ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ОБСТАВИН КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ СЛІДЧИМ СУДДЕЮ В ПОРЯДКУ СТ.295-1 КПК УКРАЇНИ, СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОЦІНЮЄ НАДАНІ СТОРОНАМИ ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ БУЛИ ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, З ТОЧКИ ЗОРУ ОЧЕВИДНОЇ НАЛЕЖНОСТІ, ДОПУСТИМОСТІ, ДОСТОВІРНОСТІ, А СУКУПНІСТЬ ЗІБРАНІХ ДОКАЗІВ – З ТОЧКИ ЗОРУ ДОСТАТНОСТІ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ТА ДОКТРИНИ «ПЛОДІВ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА».
Та найважливіше речення в ст.295-1 КПК ще не закінчилося. Далі «…свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення…». Згідно з ст.11 КК України «Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення». Згідно із ч.1 ст.2 КК України «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом». Подія кримінального правопорушення – це: 1) Наявність підстав кримінальної відповідальності, згідно із ст.2 КК України, 2) Кримінально-правова кваліфікація вчиненого особою кримінального правопорушення. Подія кримінального правопорушення згідно із ч.1 ст.91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. (Тобто підстави кримінальної відповідальності є складовою події кримінального правопорушення, а подія кримінального правопорушення є однією із обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні). Тобто при продовженні в порядку ст.295-1 КПК строку досудового розслідування підлягає доказуванню вчинення суб’єктом кримінального правопорушення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, визначення правильності кримінально-правової кваліфікації, та в тому числі, чи є суб’єкт службовою особою (ч.3 ст.18 КК).
