Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
Частина 1 ст. 88 КК передбачає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
За висновками ВС, оскільки на час незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту особа відповідно до ч. 1 ст. 88 КК, п. 1 ч. 1 ст. 89 КК мала судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, у її діях наявна ознака повторності за ч. 2 ст. 309 КК.
У постанові ВС від 15.05.2019 у справі № 484/3214/17 зроблено висновок про те, що, хоча наявність ухвали місцевого суду, яка набрала законної сили, про звільнення особи від покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК дійсно перешкоджає застосуванню в даному випадку ст. 71 КК, однак у цілях кваліфікації злочину наявність чи відсутність кваліфікуючої ознаки повторності необхідно встановлювати, виходячи з тих обставин, які існували на час вчинення злочину, а не на час постановлення вироку чи рішення суду вищої інстанції.
Таким чином, резюмуючи зазначене, судова практика ВС є важливим елементом у правозастосуванні, тому висновки викладені у наведених постановах ВС щодо призначення покарання та кваліфікації діянь особи за ознакою повторності підлягають врахуванню судами нижчих інстанцій з метою правильного застосування кримінального закону.
Козятник Людмила ГригорьевнаЮрист ЮК АМБЕР
Адвокат, магистр права