Там стояв я з виглядом досвідченого собачника на пляжі. Песики дуже люблять, як тільки покривало опускається на прибережний пісок, стрибнути на нього чотирма лапами і качатися на спині, змотуючи підстилку. Присутні зазвичай обурюються: «Чий пес?» Причому в хорі загального обурення чути й голос реального власника собаки. «Чий пес?» — твердить він разом з усіма. Я також вдавав, що «собака не моя». І тут, раз — обранець здав мене, і журналісти взяли в коло. «Сьогодні випустять на волю вашого клієнта?» Я згадав досвідченого колегу та побажав йому 300 років щасливого життя. Мені б сказати, що такі речі вирішує суд, а я зроблю все, що від мене залежить. Але в гробовій тиші я коротко відрізав: «Ні!» Витримавши МХАТівську паузу (термін, запроваджений Станіславським), я спостерігав театр пантоміми. Усі мовчали, лише обличчя та руки, переважуючи талант Чарлі Чапліна, злилися у єдиній грі. «Сьогодні питання зміни запобіжного заходу не розглядається. Апеляційний суд лише визначить новий районний суд Києва, де справа слухатиметься по суті». Фінал був змазаний. Не було оплесків, криків із зали. Не було навіть зелених помідорів. Група підтримки з журналістами змотали вудки і мовчки, по-діловому покинули коридор. Я залишився вдвох із прокурором. Той був добряче обскубаний, але не переможений.
Покликали до зали. Нас двоє та колегія з 5 суддів апеляції. У прокурора задзвонив телефон. Вже не знаю, чи дзвонив йому слон, як у Корнія Чуковського, але головуючий суддя добряче насварив прокурора, дощипавши необскубане в коридорі. Бідолаха, як і я, не забуде цей процес до кінця своїх днів.
Обскубаний доповів суть клопотання. Головуючий запитав про мою думку. При інструктажі досвідчений наказав мені сказати: «Згоден з думкою прокурора». Фанфари. І я сказав. І швидко сів на стілець, що гойдався від страху. Головуючий жестом поманив мене вгору. «Чорт з ним, зі стільцем, нехай падає!» — вирішив я й підвівся. «Яка сьогодні одностайність! Просто диво! Захисник! Не «погоджуюсь з думкою прокурора», а «погоджуюсь з думкою прокурора з цього питання». Я сів. Пізніше, з часом я був удячний головуючому судді за науку. Наша професія вчить точності, вивіреності формулювань. Спасибі.
Я вийшов з суду і, перетнувши площу, прийшов до альма-матер. Як розкидало життя нас, випускників КВВАІУ! Хтось і досі служить в армії в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані, волею долі опинившись по різні боки барикад. Хтось, як я, змінив професію, вирішивши гідно служити суспільству на іншій ниві. Але юність, певне, не можна купити, обміняти, прожити наново. Намагаючись не помічати новобудов та переробленого під військову прокуратуру корпусу, я віддав останкам військового вишу честь. Єдине, мабуть: коли віддають честь, вона все одно залишається з тобою. На цьому, здається, минуле зі мною попрощалося.
Усьому свій час. Я давно вже тільки юрист і не мислю себе в іншій професії. А тут раптом недавно — на тобі, мова зайшла про електронні докази. Сторона звинувачення, як і суд, наполегливо не хотіли вникати у суть питання. Думка про те, що цифровий запис не може бути безперервним за визначенням (виходячи з аналого-цифрового перетворення), здавалася їм дикою, схоже, навіть викликала посмішку. Згадавши теорему Котельникова (фундаментальне твердження в галузі цифрової обробки сигналів) та Джордано Бруно, спаленого на багатті за фундаментальні твердження, я кинувся у бій. Я говорив і говорив, згадуючи лекції в інституті. Все це я вчив 33 роки тому, але зараз знання спливали самі собою. Тільки тепер я не складав залік чи іспит — я доводив у суді те, що раніше вивчав у книжках. На мене дивилися класичні «чисті» юристи і, здається, не вірили.
Минуле. Очевидно, йому не можна помахати рукою. Як і власній суті. Позаду залишилися КВВАІУ та МНТУ, перше засідання та ще половина життя. Мені досі не кладуть свисток і трапляються глухі акули. Щоправда, це не заважає юридичній компанії «Амбер», в якій я керуючий партнер, входити до складу 50 найкращих юридичних компаній країни. І це, зрозуміло, чудово.
З повагою адвокат, керуючий партнер ЮК «Амбер»,
випускник КВВАІУ та МНТУ ім. Ю. Бугая,
член правління Асоціації адвокатів України,
к.е.н., заслужений юрист України
Семен Ханін
