Серед грубих порушень прав людини організація виділяє наступні: погіршення становища біженців та мігрантів; відсутність міжнародного співробітництва превалювання національних інтересів (так звана «війна за вакцини», гальмування колективних зусиль щодо відновлення світової економіки); недостатні заходи соціального захисту, або їх відсутність; придушення протестних настроїв в усьому світі; перетворення пандемії на посягання на права людини (кримінальні переслідування, обмеження свободи вираження поглядів).
Експерти Amnesty International вказують на те, що сьогодні низка країн користується усіма способами, щоб розхитати міжнародну систему захисту прав людини та інститути, покликані їх захищати.
Правозахисники зазначають, що у поєднанні з "потоком дезінформації" по всьому світу, напади на свободу слова з боку урядів мали руйнівний вплив на здатність людей отримувати доступ до точної та своєчасної інформації, щоб допомогти їм впоратися зі зростаючою глобальною кризою в галузі охорони здоров'я. Зазначається й про безпрецедентну атаку на свободу слова, що серйозно обмежує права людей.
На думку організації, в Росії під приводом боротьби з епідемією влада продовжила переслідування інакомислення.
Окремо виділено приховування Китаєм інформації про COVID-19 та репресії проти журналістів, які намагалися привернути увагу громадськості до спалаху хвороби.
В Німеччині, де правова державність цінується понад усе, теж лунають сумніви щодо антиепідеміологічних заходів, що вживаються владою, побоювання висловлюють не лише правозахисники, а й, наприклад, колишній голова Федерального конституційного суду ФРН Ганс-Юрген Папір. Він застерігає від негативних наслідків пандемії для дотримання прав людини та бачить небезпеку «ерозії правової держави», якщо надмірно довго залишатимуться в силі «екстремальні обмеження громадянської свободи».
Тож проблема порушення прав людини в умовах COVID-19, очевидно, знайома не тільки українцям. Правники різних країн висловлюють занепокоєння ситуацією, що склалася навколо наших прав та свобод.
1. Висновки
COVID-19 поставив серйозні виклики перед урядами усіх держав. Проте, разом із боротьбою за людські життя, важливо бодай трохи підтримувати «державний імунітет», додержуючись фундаментальних принципів правової держави.
Вітчизняна нормативно-правова база у сфері протиепідеміологічних обмежень має суттєві недоліки, внаслідок котрих кожен день масово порушуються права та свободи громадян. На мою думку, важливість якісного правового регулювання у цій сфері не потребує аргументів, адже держава, де протягом довгого часу систематично порушується Конституція – сама стає невиліковно хворою.
Якщо уряд, громадянське суспільство та приватний сектор зробить права людини центральним орієнтиром у ситуації нинішньої кризи, у нас з’явиться можливість забезпечити якісніші заходи реагування на вірус по всій країні.
Кузьменко Єгор Олександрович
Юрист
