Отже, залишення судами без руху позовів про розірвання шлюбу з причини неподання позивачем оригіналу свідоцтва про шлюб з посиланням на положення постанови Пленуму Верховного суду України можна вважати необґрунтованими. Варто також знати, що узагальнення, викладені в Постановах Пленуму, мають рекомендаційний характер (положення п. 10-2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів) та не є нормами закону, а тому їх недотримання не містить ознак порушення вимог до позовної заяви та доданих до неї документів, передбачених положеннями ст. 175,177 ЦПК України. Відтак, відповідні дії суду щодо залишення позовної заяви без руху є проявом надмірного формалізму та порушують право на доступ до захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ході розгляду справи, суд може надати сторонам строк для примирення до 6 місяців, якщо це не суперечитиме інтересам подружжя, інтересам їхніх дітей або нормальним засадам суспільства. Надання строку на примирення є правом, а не обов’язком суду (постанова Верховного Суду від 11.05.2019 року справа №605/434/18).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, в даному випадку визначальним для прийняття судом рішення про розірвання шлюбу є неможливість подальшого спільного життя подружжя.
При наданні строку для примирення суд має уникати формалізму, що полягає у недопущенні бездумного надання такого строку, коли є дійсні підстави для розірвання шлюбу. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення між сторонами не відбулося, суд вирішує справу по суті. Варто також зазначити, що ухвала суду про надання строку на примирення оскарженню не підлягає.
Позовна заява про розірвання шлюбу може також об’єднуватися і з іншими позовними вимогами, такими як:
- стягнення аліментів на дитину або іншого з подружжя
- поділ майна подружжя
- визначення місця проживання дитини
- визнання недійсним шлюбного договору
Проте, об’єднання навіть частини вказаних позовних вимог в одному позові ускладнює розгляд справи, оскільки, наприклад, справи про поділ майна подружжя можуть розглядатися роками, а тому рішення про розірвання шлюбу та стягнення аліментів недоцільно чекати разом з кінцевим рішенням про поділ майна подружжя. Зазвичай при надходженні до суду такої справи, з об’єднаними позовними вимогами, суддя сам вимішує питання про роз’єднання таких справ на окремі провадження. Однак для уникнення подальшої волокіти з документами, варто одразу подавати окремі позовні заяви.
За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків проживатимуть неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір’ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками, суд повинен роз’яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини
Строк розірвання шлюбу, в першу чергу, залежить від способу розлучення:
за спільною заявою подружжя – 1 (один) місяць;
за заявою одного з подружжя – від 2 (двох) місяців.
Варто також вказати, що на практиці ці строки часто порушуються через об’єктивні підстави
