«Не скласти планів – означає
запланувати свою поразку»
Бенджамін Франклін
Шанси на розвиток. Чи впораємось ?
Наш світ безперервно змінюється внаслідок творчої та економічної діяльності як окремих людей, так і малих та великих груп, які складають людську спільноту. Цей процес неперервних змін ми називаємо розвитком, який розуміємо як поступове вдосконалення технологічних інновацій (платформ), що визначають уклад життя людей. Як показують спостереження, цей розвиток відбувається не плавно, а певними «скачками», тобто перехід з однієї технологічної платформи на іншу радикально змінює уклад життя. Прикладами цього є останні три індустріальні (або точніше сказати – технологічні) революції, які відбулися за неповні два століття. Сьогодні світ стоїть на порозі четвертої технологічної революції, яка вчергове може кардинально змінити уклад нашого життя і навіть саму людину. Такі скачкоподібні зміни мають глобальний характер і впливають на життя всього людства. Основу таких змін може становити розвиток відновлювальної енергетики в основі якого лежить розвиток та використання водневих технологій.
Саме розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення. Метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути забезпечення умов для зростання добробуту громадян. Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і компаній необхідними енергоресурсами.
Що ж відбувається в даній галузі на даний час? «В Україні значно збільшилось споживання електроенергії», «Хто спровокував кризу в електроенергетиці України?», «Україна просить про ескалацію напруги та збільшила поставки електроенергії в країну» це лише маленька частина заголовків взятих із засобів масової інформації, що визвали ажіотаж у більшості населення країни упродовж січня – лютого 2021 року.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах Енергетики та комунальних послуг попереджає, що щоденне зменшення запасів вугілля загрожує стабільній роботі енергоблоків ТЕС. Це може спровокувати виникнення загальносистемної аварії в об’єднаній енергосистемі України і введення в дію графіків аварійного припинення електропостачання споживачів.
Аналізуючи ситуацію, що склалася фахівці сходяться в одній думці, що на даний час Україна опинилась в ситуації найглибшої енергетичної кризи з моменту незалежності. Щоб зрозуміти що сталося треба усвідомити, що на разі більшу частину електроенергії виробляють атомні і теплові електростанції. Зменшення виробництва атомної енергії та критичне зменшення запасів вугілля на ТЕС в додаток з аварійними ремонтами і призвело до такої ситуації.
Викликає подив такий стан справ, оскільки ще півроку назад ті ж самі ЗМІ публікували кардинально протилежні заголовки в яких висвітлювались досягнення в галузі енергетики, повне забезпечення енергоносіями для успішного завершення опалювального сезону та колосальні можливості у розвитку відновлювальної електроенергетики.
Розуміючи це, виникають питання чи була прогнозованою енергетична криза, чи є якась енергетична стратегія в державі та чи спроможна країна в майбутньому впоратись з тенденціями, що виникнуть у майбутньому?
В Україні залишається чинною «Енергетична стратегія України до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 605-р від 18 серпня 2017 року. На мій погляд зазначений документ є застарілим, не враховує зміну пріоритетів, які відбулись останніми роками в усьому світі та навіть не відображає вже проголошеним урядовцями тенденціям до розвитку ринку електроенергетики.
