Витрати в ліквідаційній процедурі не є кредиторською вимогою, тому не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може бути покладена тільки для задоволення вимог кредиторів. Такого висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.03.2019 р. у справі №5024/980/2011.
У справі №908/503/17 від 09.10.2019 р. Верховний Суд зробив висновок, що при відкритті провадження у справі про банкрутство за наявності обставин доведення його до банкрутства у разі визнання боржника банкрутом в майбутньому ліквідатор для здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення активів боржника та задоволення вимог кредиторів, зобов’язаний скористатися своїми повноваженнями щодо звернення до арбітражного суду для застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства щодо винних осіб.
Відсутність з’ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями у разі недостатності майна боржника є нездійсненням ліквідатором всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, а місцевим господарським судам при затвердженні ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу необхідно здійснювати відповідну правову оцінку. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 р. у справі №914/3812/15.
Застосування субсидіарної відповідальності до органу місцевого самоврядування за доведення до банкрутства комунальних підприємств
При залученні до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства комунального підприємства, необхідно враховувати, що регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств здійснюється аналогічно діяльності державних казенних підприємств, без наділення зазначених суб’єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами. Незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, органи місцевого самоврядування і, відповідно, держава повинні діяти в рамках Конвенції та євизнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства. Судові рішення Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №5023/4388/12 і від 29.10.2019 р. та у справі №927/1124/16.
Таким чином, на даний момент існують судові прецеденти, які дають відповідь на питання, хто є суб’єктом субсидіарної відповідальності, в якій формі і в яких з процедур банкрутства та хто має право звернення для застосування такої відповідальності, які дії ліквідатора по встановленню кола осіб, котрі підлягають субсидіарної відповідальності, яким чином встановлюється розмір такої відповідальності.
Як вбачається з проведеного аналізу судової практики, на сьогоднішній день з’явилися відповіді на більшість запитань, які протягом тривалого періоду не дозволяли належним чином використовувати зазначений правовий механізм. Вважаю, при правильному застосуванні зазначеної правової бази належному виконанні своїх повноважень арбітражними керуючими та належному судовому контролі інститут субсидіарної відповідальності може стати важливою складовою економічних процесів у нашій державі.
Дроб'язко Катерина Миколаївна
Юрист ЮК АМБЕР
Адвокат, магістр права
