Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 01.11.2020 всього рішень, якими поновлено права незаконно звільнених прокурорів – 115 (набрали законної сили – 17), з них: Розділ І - прокурор не подав заяву про переведення - 4 (вступили в законну силу – 1) Розділ ІІ - прокурором подано заяву про переведення із подальшим її відкликанням - 1 Розділ ІІІ - прокурор подав заяву про переведення не за формою - 7 (вступили в законну силу – 4) Розділ ІV - прокурор не з’явився з поважних причин на атестацію - 9 (вступило в законну силу – 1) Розділ V - прокурор не пройшов І етап - 29 (вступило в законну силу – 1) Розділ VІ - прокурор не пройшов ІІ етап - 25 (вступило в законну силу – 3) Розділ VІІ - прокурор не пройшов ІІІ етап - 37 (вступило в законну силу – 6) Розділ VІІІ - прокурор, звільнений із воєнної прокуратури - 2 Розділ ІХ - прокурора звільнено на підставі рішення Ради прокурорів, повноваження якої зупинено Законом № 113 - 1 (вступило в силу – 1).
Основні акценти незаконності переатестації прокурорів, запровадженої відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Наказу Генеральної прокуратури України «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації»:
Ø положення статей 8 та 19 Конституції України гарантують дію на території України принципів верховенства права та правової визначеності;
Ø положення статей 22 та 24 Конституції України не допускають звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини (у т.ч. прокурорів як працівників), встановлення привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками;
Ø положення статей 92 та 131¹ Конституції України вказують на необхідність правового регулювання порядку організації та функціонування прокуратури законом (мова йде про комплексне регулювання основним законом – «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, а не одночасне регулювання декількома законами).
Зосередивши увагу на окремих проблемних аспектах нормативно-правового регулювання відносин щодо здійснення сьогоднішньої кадрової політики у прокуратурі, проаналізуємо результати судової правозастосовної діяльності у цій сфері. Наприклад, для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення прокурора:
1) у справі № 440/4510/19 від 29.05.2020 Полтавським окружним адміністративним судом[1] та справі № 1.380.2019.006266 від 17.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом[2] щодо протиправності звільнення прокурора на підставі Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звернуто увагу на таке: відповідно до пункту 5 статті 9 Закону «Про прокуратуру», Генеральний прокурор призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Такої підстави як звільнення прокурора у зв’язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв’язку із цим пройти атестацію – не передбачено. Тому повноважень щодо звільнення прокурора Генеральний прокурор не мав (а він, як посадова особа, має діяти виключно в межах наданих законом йому повноважень) та невірно, без достатніх підстав застосував щодо прокурора норму Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;
[1] Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89968069 (дата звернення: 06.11.2020).
[2] Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/91073920 (дата звернення: 06.11.2020).
