Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Чи врятує додаткове рішення Конституційного Суду України від декриміналізації незаконного збагачення можновладцями?

5.03.2019, 12:34
1005
0
Роман Брегей
суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду

У суспільстві не вщухають дискусії з приводу останнього рішення КСУ від 27 лютого 2019 року, яким визнав неконституційною статтю 368-2 КК України, котра передбачала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення осіб, що наділенні владою і службовими повноваженнями.

Не буду вдаватися в оцінку правових висновків КСУ, оскільки не маю права (вимога закону до посади судді) та достатніх знань з конституційного права.

Спробуємо осягнути наслідки рішення.

Інформація, яку треба аналізувати.

1. Стаття 368-2 КК України з'явилась у національному правовому просторі у 2011 році, оскільки ми ратифікували Конвенцію ООН проти корупції від 2003 року (виконали міжнародні зобов'язання).
2. Норма права тричі зазнавала змін (у 2013, 2014 та 2015 роках).
3. КСУ визнав неконституційною лише редакцію від 2015 року.
4. За змістом рішення КСУ стверджує, що незаконне збагачення є небезпечним суспільним діянням, котре підлягає осуду і покаранню.
5. КСУ визнав неконституційною норму права, оскільки ,згідно з правовоим висновком, її диспозиція допускає порушення презумції невинуватості, котра передбачена Основним Законом держави.

Отже, КСУ, зробивши висновок, що незаконне збагачення можновладцями є суспільно-небезпечним діянням, декриміналізував такі дії, оскільки диспозиція норми права виписана некоректно.

Чому, на мій погляд, відбулась саме декриміналізація?

За рішенням КСУ КК України на сьогодні не містить такого злочину як незаконне збагачення.

Отже, такі дії не є злочином.

До редакції норми права, котра визнана неконституційною, діяли три редакції, але з приводу їх складання з порушенням приписів Конституції України зауважень не виникало.

Виникає питання: чи міг і повинен був КСУ зазначити у рішенні, яка редакція статті 368-2 КК України діятиме упродовж з часу набрання чиності редакцією від 2015 року і досі, враховуючи, що її визнали неконституційною?

На перший погляд, дивне питання.

Спробуємо знайти на нього відповідь у рішеннях КСУ з минулого.

04 грудня 2018 року КСУ прийняв рішення стосовно розміру суддівської винагороди.

Звернемо увагу на резолютивну частину рішення.

"Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Отже, визнавши неконституційною редакцію норми права від 2015 року, КСУ не сказав, що норма права зникає з правового простору, а постановив, що підлягає застосуванню у первинній редакції, відкинувши декілька проміжних.

Слід зазначити, що проміжні редакції норми права за змістом були аналогічні тій, яку визнали неконституційною.

На мій погляд, КСУ саме тому відкинув дію редакції норми права, яка передувала тій, котру визнали неконституційною.

Виникає питання: чому у цій справі КСУ, визнавши останню редакцію статті 386-2 КК неконституційною, не постановив, яка редакція підлягає застосуванню?

Мотивувальна частина судового рішення не містить таких пояснень.

Отже, відповідь на запитання може надати лише КСУ.

У якій процесуальний формі?

На мій погяд, прийнявши додаткове рішення.

Закон України "Про Конституційний Суд України" не містить норми права, яка б регулювала таку процесуальну дію.

Однак, таке право належить всім судам, оскільки відповідає меті правосуддя.

КСУ може прийняти додаткове рішення з власної ініціативи або за зверненням сторін конституційного провадження.

Гадаю, що таке звернення потрібне для напрацювання стійкої практики КСУ.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться