Тенденції адміністрування трансфертного ціноутворення свідчать про бажання держави стимулювати платників податків до самоконтролю та формування належного рівня податкової дисципліни у цій сфері.
Так, на поточний момент існує декілька норм, які свідчать про наявність переваг при проведенні самостійних коригувань об’єкта оподаткування податком на прибуток у порівнянні з ситуаціями коли донарахування здійснюється безпосередньо контролюючим органом.
Наприклад:
- У разі здійснення самостійних коригувань згідно пп.39.5.4.1 ст.39 ПКУ платник податків в залежності від суті операції має право коригувати податкові зобов’язання до мінімального чи максимального значення діапазону цін (рентабельності). У той же час коригування за наслідками перевірки контролюючого органу здійснюється до медіани такого діапазону (пп.39.3.2.3 ст.39 ПКУ), що є значно суттєвішим в сенсі податкового навантаження.
- У разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 01 жовтня року наступного за звітним, штраф у розмірі 3%, передбачений ст.50 ПКУ не застосовується.
- При застосуванні різниць передбачених пп.140.5.11 ст.140 ПКУ. Суми штрафу та пені, нараховані платником податку при самостійних коригуваннях за попередні податкові (звітні) періоди не формують податкових різниць для збільшення фінансового результату до оподаткування. У той же час суми штрафних санкцій та пені, нараховані за наслідками перевірок контролюючими органами повинні збільшити фінансовий результат до оподаткування.
