EQUITY Law Firm
Адвокатське об'єднання
Відгуки клієнтів
Оцінок ще немає
Рекомендації колег
Оцінок ще немає
Активність на сайті:
Активний

Законопроєкт №3942: як вплине на діяльність ФГВФО позбавлення його нормотворчих функцій?

4.09.2020, 12:25

Дмитро Тиліпський, радник EQUITY прокоментував законопроєкт №3942, яким пропонується позбавити ФГВФО права видавати нормативно-правові акти обов'язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, а також розповів з чим пов’язані дані зміни.

Зараз Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, а також приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до її повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними і фізичними особами (стаття 6 Закону).

Законопроєктом №3942 (автор - Данило Гетманцев) «Про внесення змін до Закону України« Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пропонується внести зміни до Закону, якими передбачається можливість прийняття Фондом виключно правил, а не нормативно-правових актів. При цьому вказується, що правила є обов'язковими до виконання обмеженою кількістю суб'єктів - учасниками Фонду, в тому числі їх пов'язаними особами.

Зазначені зміни пов'язані з давньою проблемою визначення правового статусу Фонду. Закон визначає Фонд як установу, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і їх ліквідації.

Верховним Судом, в тому числі Великою Палатою Верховного Суду, неодноразово застосовувалася правова позиція, згідно з якою Фонд в правовідносинах є суб'єктом публічного права, створеним з метою реалізації публічних інтересів держави в сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями і є суб'єктом владних повноважень.

На дану невідповідність вказав ще Верховний Суд України у 2015 році, звернувшись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності закону положенням Конституції України. Верховний Суд України зазначив, що Фонд є юридичною особою, а не органом державної влади, однак наділений тотожними владними повноваженнями в сфері регулювання грошово-кредитної системи та банківської діяльності, які порушують принцип поділу державної влади, передбачені в статті 6 Конституції України.

Зазначеним законопроєктом по суті визнається, що Фонд наділений НЕ притаманними йому функціями з ухвалення нормативно-правових актів, які є обов'язковими до застосування всіма суб'єктами, і в межах своїх повноважень може приймати виключно правила, обов'язкові для певного кола суб'єктів.

Вважаю, що зміна назви актів, які має право сприймати Фонд, з нормативно-правових актів на правила не вирішує зазначену проблему, оскільки перелік повноважень і функцій Фонду залишається незмінним.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що метою його прийняття є врегулювання нормотворчої діяльності Фонду та приведення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідність з Конституцією України.

Такий «косметичний» підхід призведе лише до додаткової юридичної плутанини, оскільки Фонд змушений буде приймати виключно правила, які згідно із законопроєктом є обов'язковими для виконання учасниками Фонду, тобто банками і пов'язаними з ними особами. Однак коло питань, які зараз перебувають під правовим регулюванням саме Фонду, відповідно до положень закону, значно ширше, і, відповідно, приймаючи правила, Фонд буде намагатися поширити їх дію на більше коло суб'єктів.

Таким чином, рішення проблеми правового статусу Фонду повинно бути врегульовано більш комплексно - з переглядом функцій і статусу Фонду, а не тільки шляхом зміни назви актів, які має право приймати Фонд.

Окремо варто звернути увагу на те, що законопроєктом пропонується передбачити, що акти Фонду не підлягають державній реєстрації.

Відповідно до чинного законодавства України державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та ін.

Таким чином, державна реєстрація виступає додатковою гарантією перевірки нормативно-правового акта на відповідність Конституції та законодавству України. Скасування такої реєстрації актів Фонду ще більше знизить рівень контролю інших органів за його діяльністю.