23 березня в Касаційному адміністративному суді Верховного Суду відбувся круглий стіл на тему «Майнові права внутрішньо переміщених осіб в Україні», в якому взяли участь судді, представники органів державної влади та міжнародних місій.
Модерувала захід Тетяна Анцупова, суддя судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адмінсуду, яка вважає, що судді мають займати активну життєву позицію, щоб не бути відірваними від реальності. А реальність показує цілий комплекс проблем в сфері захисту майнових прав внутрішньо переміщених осіб, які, у зв'язку з відсутністю належного законодавчого регулювання, має вирішити суд.
Нещодавно була опублікована доповідь Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, яка стосується ситуації з правами людини в Україні в цілому. Доповідь охоплює період з 16 листопада 2017 року по 15 лютого 2018 року і базується на даних, отриманих як з контрольованої, так і неконтрольованої територій.
Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер зупинилась саме на аспектах забезпечення права власності на постраждалих від конфлікту територіях. Моніторингова місія виходить з презумпції територіальної цілісності України, та на підставі аналізу ситуації надає відповідні рекомендації та пропозиції Уряду та агентствам. Ф. Фрейзер пояснила, що конфлікт перешкоджає свободі пересування, погіршує економічну ситуацію з обох боків, на яку впливають питання пенсій та реституції (в сенсі відшкодування за пошкоджене або знищене майно). Згідно з європейською пратикою, пенсія є формою власності, а отже не може залежати від виплати якоїсь допомоги керівництвом так званих «республік». В той же час, невірним є прив'язка виплати пенсії до факту реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, яку затвердив Кабмін. Через цей захід значно зменшилась кількість людей, яким виплачують пенсії, а після верифікації право на пенсії втратило ще більше осіб. Все ж більшість виплат була відновлена через судові процедури. Ф. Фрейзер наголошує на необхідності розірвати причинно-наслідковий зв'язок обов'язкової реєстрації пенсіонерів як переселенців з виплатами. Саме тому в місії вітають як рішення Верховного Суду про незаконність припинення виплати пенсій у зв'язку з відсутністю за місцем проживання, так і скасування норми щодо припинення виплат в зону АТО. Також в місії очікують зразкового рішення ВС по справі щодо виплати пенсії внутрішньому переселенцю (справу розглянуть 29 березня).
В свою чергу реституцію - компенсацію за зруйноване майно, - ускладнює відсутність відповідного механізму (незважаючи на п'ятий рік конфлікту). Власність кожної особи захищена міжнародним правом, у виключних випадках (як збройний конфлікт) допускається посягання на власність з подальшою компенсацією. Ф. Фрейзер зазначила, що наразі вже є рішення суду про відшкодування, є випадки виплати урядо компенсації за зруйновані будівлі на підставі Кодексу цивільного захисту (зокрема, в Кримському Луганської області). При цьому існують певні умови для компенсації: людина має відмовитись від прав на нерухомість і звернутись в межах 3-річного строку позовної давності.
На поблемах реалізації майнових та соціальних прав громадян України, які є внутрішньо переміщеними особами з Криму або проживають на півострові зупинився Анатолій Чехун, керівник служби правового аналізу Представництва Президента в АР Крим.
До Представництва в основному звертаються з питань повернення коштів з банків, залишених в Криму; ускладнень з державною реєстрацією факту смерті на окупованій території; реалізації майнового права на переміщення особистих речей на контрольовану територію; захисту права власності.
Так, А. Чехун пояснив, що державного механізму повернення коштів з банку не існує, тому питання вирішується в судовому порядку. Розгляд зазвичай триває роками, а виконання вже отриманого рішення ускладнене.
До суду люди вимушені звертатися і для встановлення факту смерті в Криму з метою отримання спадщини. Оскільки адміністративна процедура відсутня, суди вимушені встановлювати факт на підставі документів, виданих тамтешніми «органами влади». Проблему виключної територіальної підсудності в представництві пропонують вирішити шляхом внесення змін до статті 317 ЦПК: особі мають надати право вільно обирати суд для встановлення факту смерті. Крім того, громадян України не мають стосуватися обмеження на переміщення з півострова особистих речей - відповідні зміни пропонується внести до постанови Кабміну № 1035.
Також А. Чехун наголосив на необхідності надати кримчанам право на отримання безоплатної правової допомоги, оскільки існує практика позбавлення їх власності у зв'язку з будівничими проектами окупаційної влади.
Про захист майнових прав переселенців відповідно до Європейської конвенції з прав людини розказала Ганна Христова, керівник Проекту ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні». Вона погодилась з недопустимістю поєднання реєстрації статусу з отриманням права на виплату (про що наголошено в резолюції ПАРЄ «Гуманітарні наслідки війни в Україні»), оскільки таким чином створено юридичну фікцію: особа має зареєструватися, навіть надавши неправдиві відомості, для отримання виплат. Г. Христова вказала на недопустимість маніпулювання рішенням ЄСПЛ по справі «Цезар та інші проти України», оскільки суд зупинився на процедурних моментах і не висловлювався з приводу зобов'язань України по виплатам. За практикою ЄСПЛ не можна оцінювати, чи відбулась дискримінація, порівнюючи однакові права осіб, які знаходяться в різних умовах: на контрольованій і неконтрольованій територіях.
В свою чергу Комітет Міністрів у своїх рекомендаціях пояснює, що внутрішньо переміщені ососби мають право на власність, а якщо його позбулись - на належну компенсацію. Резолюція ПАРЄ («Принципи Паулсена»), яка стосується прав біженців та внутрішньо переміщених осіб, підкреслює важливість реституціі та компенсації. При цьому реституція розуміється ширше ніж в ГПК, і означає відновлення майнових прав і повернення об'єктів нерухомості у фактичне володіння колишніх мешканців. При цьому міжнародним стандартам не відповідатиме прострочення права на компенсацію через сплив 3-річного строку на звернення о суду за захистом майнових прав.
Г. Христова впевнена, що питання постануть і при примусовому виселені внутрішньо переміщених осіб з житла, наданого їм після переміщення. Так, згідно з Указом Президента переселенець не може бути виселений до забезпечення можливості його повернення. Таким чином, проблема не була вирішена - обов'язок держави просто переклали на приватних осіб. Підсумовуючи, Г. Христова пояснила, що при вирішенні питання захисту майнових прав внутрішньо переміщених осіб ЄСПЛ виходить з юрисдикції, а не з вини спричинення шкоди. Так, ефективний контроль означає, що держава, частина якої окупована, не позбавлена юрисдикції з захисту прав переміщених осіб. А держава, яка здійснює контроль, має відповідати за негативні дії.
Для вирішення нагальних питань можна створити спеціальну комісію, квазарбітраж, з залученням міжнародних експертів, що розвантажило б суди, - вважає Олег Первомайський, експерт проекту Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні». Він пояснив, що базовим механізмом є забезпечення реституції, але не в звуженому розумінні застосування у зв'язку з недійсністю правочину. Насправді особі має бути де-юре і де-факто повернене її майно. Саме тому важливо надати можливість відшукати конкретний підхід для кожної ситуації: чи то компенсація вартості, чи то заміна втраченої нерухомості.
На сьогодні лінія розмежування складає 457 км, понад 22 тис. будинків зазнали пошкоджень різної ступені тяжкості, переважно під ефективним контролем Уряду України, - зазначила Олена Луканюк, координатор Технічної робочої групи з питань майнових прав, прав на житло і землю, Кластер із захисту. За її даними, понад 200 справ знаходяться в різних інстанціях судів Донецької і Луганської областей. Наплив справ щодо відшкодування шкоди за зруйноване житло в ЄСПЛ є лише справою часу, оскільки мають бути пройдені всі інстанції в Україні, - вважає експерт. В Україні ж тягар доказування покладається на фізичну особу, яка стає один на один з державним апаратом у захисті своїх прав. О. Луканюк зазначила, що в ряді держав, постраждалих від конфлікту є досвід застосування квазісудового адміністративного механізму: строк позовної давності не застосовується, а тягар доказування покладено на спеціально створений орган, що допомагає отримати компенсацію близько 10 % заявників.
Діяльність адміністративного суду є допоміжним механізмом в налагодженні державного апарату, що збігається з міжнародним принципами правосуддя стосовно недопущення порушень в майбутньому, вважає О. Луканюк. Також вона погодилась з недопустимістю перетворення факту переміщення на відповідний статус, оскільки досвід України показує, що такі люди піддаються дискримінації.
Крім того, важливо забезпечити повернення або інтеграцію переміщених осіб до приймаючої громади, оскільки неінтегровані вимушені надалі переміщуватися, що не сприяє дотриманню прав людини.
До важливості ролі правосуддя повернулась Т. Анцупова, яка нагадала, що навіть якщо компенсаторний механізм буде створений, його вади доведеться вирішувати суду. А полегшити роботу адмінсуду і дещо розвантажити його має Кодекс адміністративних процедур, про що зазначив голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович.
