Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 липня 2013 р. прийняв постанову у справі № 6-64 цс 13, предметом якої була суперечка про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При розгляді цієї справи Суд зробив правове укладення, згідно з яким відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗоТ при звільненні працівника виплата усіх сумщо належать йому від підприємства, установи, організації, робиться в день звільнення. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗоТ у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, що належать звільненому працівникові, в терміни, вказані в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності суперечки про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або засобів у працедавця не виключає його провини у невиплаті засобів, що належать звільненому працівникові, і не звільняє працедавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗоТ України. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві і незначна доля заборгованості підприємства перед працівником по виплаті заробітної плати також не являється основою для звільнення працедавця від вказаної відповідальності.
За інформацією прес-служби ВСУ.
