У листі ВССУ від 05.12.2011 р., яким викладені правові позиції Верховного Суду України (обов'язкові для усіх судів України і такі, що містяться в рішеннях ВСУ, винесених за мотивами неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права) підкреслюється, що позов про визнання права власності подається тільки у разі сперечання за таке право або невизнання його третіми обличчями, а також у зв'язку з втратою документу, що підтверджує право (ст.392 ГК).
Згідно позиції ВСУ, місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування, на які покладені функції по реєстрації права власності на нерухоме майно, здійснюють тільки оформлення і видачу посвідчення про право власності. Вони не знаходяться з позивачем, що вимагає визнання права власності на нерухомість, в правовідносинах по здійсненню ним прав володіння, користування і розпорядження майном. Відмовляючи в оформленні і видачі посвідчення на підставі непредставлення усіх необхідних документів для оформлення права власності, вони не сперечаються за право власності і не претендують на нього.
Отже, позов про визнання права власності (у разі відмови в реєстрації) не є належною мірою захисту законних прав і інтересів особи, що претендує на реєстрацію права власності на нерухомість.
