Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду нагадав, що згідно з практикою ЄСПЛ неможливість для заявника добитися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, є втручанням в право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1.
Постановою від 19 вересня 2018 року у справі № 350/1325/17-ц залишено в силі рішення першої інстанції, згідно з яким держвиконавець зобов'язаний невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання виконавчокого листа, виданого ще в липні 2006 року.
Суд першої інстанції встановив, що держвиконавець виявив бездіяльність: не здійснив розшук майна боржника, на яке може бути обернене стягнення, не провів належним чином перевірку майнового стану боржника.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. статтею 6 Конвенції.
Повний текст постанови доступний в системі аналізу судових рішень Verdictum.
