Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати спір, що стосується визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів побачила обгрунтовані підстави для відступу від висновку стосовно застосування статей 33, 36, 37, 39 Закону «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК, викладеного Верховним Судом України у справі № 6-1851цс16. Нагадаємо, ВСУ дійшов висновку, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена тільки в статтях 335 і 376 ЦК. У всіх інших випадках право власності набувається за іншими не забороненими законом підставами, зокрема, з угод (частина перша статті 328 ЦК). Стаття 392 ЦК, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оскаржує наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документу, що посвідчує його право власності. При вирішенні цієї категорії справ судам слід встановити наявність або відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також вчинення виконавчого напису нотаріусом, як правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.
Вже через півроку ВСУ відступив (але не вказав про відступ) від цієї правової позиції і у постанові № 6-1219цс16 вказав на те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідною обмовкою в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому згідно з частиною першою статті 37 Закону «Про іпотеку» підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідна обмовка в іпотечному договорі, яка прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками і передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
У справі, що переглядається, було безперечно доведено, що позичальник порушив кредитні зобов'язання і допустив заборгованість. Тобто право кредитора було порушене діями позичальника.
Оскільки висновок ВСУ у справі № 6-1851цс15 не у повній мірі відповідає постановам ВСУ у справах № 6-1219цс16, № 6-1243цс16, № 6-504цс16, № 6-1625цс16, № 6-2457цс16, № 6-2967цс16, № 6-3034цс16, № 6-679цс17, № 6-1388цс16, № 6-2213цс16, № 6-1446цс17, № 6-2853цс16, Касаційний суд вирішив передати справу Великій Палаті для розгляду та відступу від правової позиції Верховного Суду України.
Відповідну ухвалу у справі № 760/14438/15-ц було винесено 25 січня.
Всі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яка створена для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
