Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відступив від правової позиції ВСУ про обчислення позовної давності у кредитному спорі з моменту настання строку погашення чергового платежу, викладеної у справі № 6-249цс15.
Суд визнав, що за межами строку позовної давності не можуть бути задоволені ні основна, ні похідні вимоги, і закінчення цього строку є підставою для відмови в позові.
Такий висновок зроблено у справі за позовом «ПриватБанку» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк подав позов після закінчення 5 років з кінцевої дати повернення кредиту і просив стягнути заборгованість за кредитом, відсотками, пенею та штрафи.
Суд визнав, що у справі, яка переглядається, на вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами поширюється загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Так, стаття 266 ЦК встановлює, що строк позовної давності щодо додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із закінченням строку позовної давності на основну вимогу, у зв'язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення відсотків і пені за її межами. Сплив позовної давності не припиняє зобов'язання та не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості отримати судовий захист свого порушеного громадянського права при заявлені сторони у спорі до винесення судом рішення.
Також суд зіслався на тлумачення позовної давності Європейським судом з прав людини.
Справу № 444/9519/12-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відповідну ухвалу було винесено 23 січня.
Всі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яка створена для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
