Операції через комісіонерів-резидентів: суди проаналізували особливості переходу права власності сторін операції
Харківський апеляційний адміністративний суд в справі № 816/1528/16 дійшов висновку про необхідність подачі Звіту про контрольовані операції (далі - "КО") при здійсненні господарських операцій через комісіонера-резидента.
Згідно з фабулою справи, українська компанія (далі - "УкрКо") в 2015 році уклала договір постачання товару з резидентом Швейцарії. Постачання і оплата проводилося за договором комісії через українського комісіонера.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням першої інстанції, вказавши, що оскільки право власності на товар не переходило від УкрКо до комісіонера, а відразу перейшло до резидента Швейцарії (покупцеві), а операція не відображалася у бухгалтерському обліку комісіонера і не впливала на його об'єкт оподаткування, така господарська операція є здійсненою з нерезидентом, незважаючи на наявність посередника-резидента.
України, і що в період укладення і виконання контракту постачання діяло Розпорядження КМУ, згідно з яким операції з контрагентами зі Швейцарії визнавалися контрольованими. Відповідно податковий орган діяв правомірно, у рамках своїх повноважень.
Важливо відмітити, що позиція про обов'язок подавати Звіт (включати в Звіт) по господарських операціях через комісіонерів-резидентів підтримується і іншими апеляційними судами в цій категорії суперечок по ТЦО (справа № 826/4205/16, № 804/5228/16).
Визначення Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 р. в справі № 816/1528/16.
Самостійне виправлення помилок в Звіті про контрольовані операції: норми чинного законодавства не ставлять право платника податків на подачу уточнюючого Звіту про До в залежність від факту отримання листа-запиту
Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення про неправомірність застосування податковим органом штрафу у разі подачі Уточнюючого Звіту про контрольовані операції (далі - "КО") (період звітності - 2015 рік) після 1 травня 2016 року.
Згідно з фабулою справи, платник податків подав Уточнюючий Звіт про До, після того, як отримав запит від податкового органу на надання документів про До не включеної в Звіт. Після цього податковим органом була проведена документальна позапланова перевірка і винесено податкове повідомлення-рішення (далі - "НУР") про не включення в Звіт про До за 2015 рік операцій, по яких був поданий Уточнюючий Звіт.
У цій справі Суд зайняв позицію платника податків, вказавши, що наявні матеріали справи свідчать, що платник податків відповідно до обліку термінів давності, визначених статтею 102 діючих редакції Податкового кодексу України (1095 днів), і до початку проведення документальної позапланової перевірки подав Уточнюючий Звіт про До, який був прийнятий і зареєстрований податковим органом без зауважень. Цей Уточнюючий звіт містив відомості про усіх До здійснених платником податків в течії 2015 роки.
Важливо відмітити, що суд відхилив аргументи податкового органу, що про помилки, що припустилася, в Звіті про До за 2015 рік платник податків дізнався з отриманого письмового запиту на надання інформації, оскільки норми чинного законодавства не ставлять право платника податків на подачу Уточнюючого Звіту про До в залежність від отримання листа-запиту.
Апеляційна скарга податкового органу на дату написання цього дайджеста залишена без руху (несплата судового збору).
Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 р. в справі № 826/20210/16.
Подача Звіту про контрольовані операції в паперовій формі не нівелює самого факту подачі, а значить, застосування штрафних санкцій до платника - незаконно
У справі № 808/47/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд підтримав позицію платника податків і залишив в силі Постанову Запорізького окружного адміністративного суду в спорі по дотриманню вимог ст. 39 Податкового кодексу України (далі - "НК України").
По фабулі справи платник податків у зв'язку з неможливістю подати Звіт про контрольовані операції (далі - "КО") за 2015 рік засобами електронного зв'язку, відправив Звіт в паперовій формі поштовою службою. Податковий орган не прийняв Звіт в паперовій формі і визнав його не поданим, після чого провів перевірку дотримання платником податків вимог статті 39 НК України і притягнув платника податків до відповідальності по п. 120.3 ст. 120 НК України за неподання звіту про До.
Проте, під час судового розгляду податковий орган не надав доказів правомірності відмови в прийнятті Звіту і причин, по яких подача звітів про До у письмовій формі є неможливою.
Таким чином, апеляційний суд відхилив аргументи податкового органу, і дійшов висновку, що Звіт про До був поданий, а той факт, що така звітність була подана засобами поштового зв'язку, а не електронною, не нівелює самого факту подачі.
Ухвала на користь платника податків була винесена також в справі № 816/29/17, де апеляційний суд дійшов висновку, що об'єктивна неможливість подачі в строк в електронному вигляді звіту про До робить неможливим притягнення платника податків до відповідальності, зважаючи на відсутність наміру в діях останнього.
Визначення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 р. у справі № 808/47/17, Визначення Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 р. у справі № 816/29/17.
Суд визнав контрольованими операції по передачі нерезиденту товару на відповідальне зберігання
Суд в справі № 820/781/17 визнав правомірним податкове повідомлення-рішення за неподання звіту про контрольовані операції (далі - "КО"). Детально дослідивши обставини справи і надані сторонами докази, суд ухвалив, що товари які оформлені в митному режимі "Експорт" і знаходяться за межами митної території України втрачають статус українських товарів.
Суд першої і апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про неконтрольованість операції, оскільки той відніс до прибутків прибутки від реалізації товару нерезиденту, і ця операція вплинула на об'єкт оподаткування позивача, який не здійснював контроль за наявністю і станом товару, переданого нерезиденту на зберігання.
Не дивлячись на те, що платником податків надана додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту і акти прийому-передачі на відповідальне зберігання товару нерезиденту, суд дійшов висновку, що позивач продав товар нерезиденту, а не передав його на зберігання.
Аргументом на користь податкового органу також послужив той факт, що платник податків не довів факт відсутності реалізації товару нерезиденту і право на не відображення продажу у складі прибутків платника податків.
Визначення Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2017 р. у справі № 820/781/17.
Наталія Мусиенко,
Андрій Кошман,
юристи практики по вирішенню податкових суперечок, KPMG Law Ukraine
Усі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
