Національні суди розглянули справу про крадіжку у особливо великих розмірах та подвійне вбивство. Обставини справи такі. У 2003 році засуджений, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, убив чоловіка і жінку-очевидця, після чого вчинив крадіжку майна на загальну суму 19659 грн.
Суди трьох інстанцій винесли рішення про довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Засуджений звернувся за захистом до Європейського суду з прав людини. 2 лютого 2017 року ЄСПЛ одноголосно виніс рішення у справі «Кулик проти України» (справа засудженого) і констатував порушення положень статей 3, 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі скаргою 1 лютого 2003 року пан Кулик висловив бажання побачитися з адвокатом до першого допиту. Проте того ж дня у присутності працівників міліції і у відсутність адвоката він зізнався у скоєнні подвійного вбивства, і органи влади визнали це в якості доказу, хоча були й інші докази винуватості заявника. У зв'язку з цим Суд визнав порушення права підсудного на захисника.
У зв'язку зі встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судами пан Кулик звернувся до ВСУ із заявою про перегляд судових рішень. Посилаючись на висновки, викладені в рішенні «Кулик проти України», він заявляє, що обмовив себе через тиск та надавав первинні свідчення без участі захисника.
Заявник просить скасувати вирок апеляційного суду та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВСУ задовольнив заяву засудженого, але обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишив без зміни.
Суд зазначив, що хоча на підставі наявних у нього документів не може вирішити, чи надав заявник зізнавальні показання 1 лютого 2003 року добровільно або під тиском органів влади, ніщо не свідчить про те, що заявнику було надано правову допомогу до 3 лютого 2003 року, коли адвокат, найнятий дружиною заявника, був залучений до провадження. Дослідивши факти справи, суд дійшов висновку про відсутність вагомих підстав для обмеження права заявника на юридичну допомогу до зазначеної дати.
Крім того, ВСУ вважає, що цим обмеженням було порушено право на захист, оскільки, встановлюючи провину заявника у вчиненні вбивств, національний суд посилався на зізнання заявника, здійснене на початковому етапі слідства за відсутності адвоката. Хоча були інші докази провини заявника, Суд не може залишити без уваги ймовірний значний вплив первинних зізнавальних показань заявника на подальший хід кримінального провадження відносно нього.
У зв'язку з цим ВСУ дійшов висновку, що мало місце порушення права заявника на отримання правової допомоги на початкових етапах провадження.
У той же час суддя ВСУ М.Є. Короткевич висловив особливу думку. Він погодився з рішенням про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, але вважає безпідставним рішення про залишення без зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свою позицію аргументує тим, що ні КПК 2012 року, ні Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року не передбачають процедури відновлення дії раніше обраного запобіжного заходу. А тому, як вважає Короткевич, суд безпідставно залишив без зміни запобіжний захід, обраний засудженому 14 років тому, строк якого збіг у момент набирання законної сили вироком (26 липня 2005 року).
Відповідну правову позицію ВСУ сформулював у постанові від 9 жовтня 2017 року у справі № 5-159кс(15) 17.
Усі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яка створена для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
