Законодавчі новації
Оксана Олехова, Директор Групи міжнародного оподаткування КПМГ в Україні
Андрій Крякушин, Менеджер Групи міжнародного оподаткування КПМГ в Україні
Спрощення валютного регулювання інвестицій за рубіж
Постановою НБУ від 23 лютого 2017 р. № 14 внесений ряд змін в регулювання інвестування за рубіж. Наступні дії дозволено здійснювати без отримання ліцензії :
- інвестувати кошти, отримані з джерел за межами України фізичними особами, які не є підприємцями;
- здійснювати розрахунки в гривні на території України за придбання об'єктів інвестиції за кордоном.
Власники ліцензії на розміщення валютних цінностей за кордоном здійснюють таке розміщення шляхом переказу коштів з власного рахунку в українському банку на рахунок в зарубіжному банку.
Лібералізація валютних обмежень
Постановою НБУ від 22 лютого 2017 р. № 13 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410" пом'якшені умови купівлі і продажу валюти для резидентів України, а саме:
- резиденти не зобов'язані продавати іноземну валюту, що поступила від нерезидента як забезпечення участі в торгах/тендерах/аукціоні, організовувані резидентом;
- резиденти мають право купувати іноземну валюту, якщо на їх банківському рахунку залишок не перевищує 100 000 доларів США (раніше - 25 000).
Роз'яснення про визначення власника бенефіціара
НБУ в листі від 10 лютого 2017 р. № 25-0008/10883 "Про встановлення кінцевого власника (контролера) бенефіціара клієнта" вказав ознаки, на які повинні звертати увагу банки при здійсненні заходів фінансового моніторингу з метою визначення відмінностей номінального власника від бенефіціара :
- особа, вказана як бенефциарный власник клієнта, є власником бенефіціара багатьох юридичних осіб згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців;
- кінцевим бенефіціаром вказана фізична особа, зареєстрована в країні з офшорним статусом або ж власник бенефіціара відсутній, але публічні джерела вказують інші дані;
- фізична особа, заявлена кінцевим бенефіціаром, не має реального впливу на господарську діяльність підприємства.
Роз'яснення про порядок оподаткування доходу нерезидента-експедитора за надання послуг за межами України
ГФСУ листом від 8 лютого 2017 року № 2485/6/99-99-15-02-02-15 надала роз'яснення про особливості оподаткування виплат нерезиденту-експедиторові. Виплата компенсації резидентом нерезиденту-експедиторові за транспортно-експедиторські послуги не є об'єктом оподаткування в розумінні п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 НКУ. У теж час, оплата найму судна (іншого транспортного засобу) або оплата перевезення товарів (пасажирів) є фрахтом, і підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 НКУ.
У листі підкреслюється, що оплата перевезення експедитором вантажів власним транспортом повинна розглядатися як фрахт, і до неї можуть застосуються відповідні положення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування. Компенсація нерезиденту-експедиторові оплати залучення транспорту від третіх осіб, у тому числі нерезидентів, для надання транспортно-експедиційних послуг резидентові, не є фрахтом. До таких виплат не можуть бути застосовані положення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування. Такі виплати є доходом нерезидента на території України і повинні обкладатися по ставці 15% в порядку, передбаченому п.п. 141.4.2 п. 141.4 статей 141 НКУ.
Судова практика
Лариса Антощук, Керівник практики вирішення податкових суперечок КПМГ в Україні
Артем Устюгов, старший юрист КПМГ в Україні
Зміна правової позиції суду в іншій справі - не є нововыявленным обставиною
Виникнення нових або зміна існуючих обставин вже після вирішення суперечки не можуть бути основою для зміни або відміни судового рішення за процедурою перегляду рішення за нововыявленным обставинами.
Суд нагадав, що нововыявленные обставини - це обставини, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі на момент розгляду справи. Ознаками нововыявленных обставин є: їх істотність і наявність під час розгляду справи, непоінформованість сторін про їх наявність.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємин сторін, які звернулися до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти вже існували при розгляді спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь в розгляді адміністративної справи, ні суду, який розглядав і вирішував справу по суті.
У даній справі, компанія звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення суду за обставинами, що знову відкрилися. Заява була обгрунтована тим, що після винесення судом рішення, апеляційний суд в іншій справі виніс визначення, яким розтлумачив своє рішення, на якому базувалося рішення суду, яке хотіли переглянути, і прямо йому суперечило.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, посилаючись при цьому на той факт, що роз'яснення рішення апеляційного суду спростовує виводи суду, у зв'язку з чим цей факт є істотною обставиною в справі.
Надалі, суд апеляційної інстанції відмінив рішення суду першої інстанції і відмовив в задоволенні заяви про перегляд справи за нововыявленным обставинами, мотивуючи своє рішення тим, що роз'яснення не є істотною обставиною в розумінні статті 245 Кодексу про адміністративне судочинство України, оскільки його не існувало за станом на час розгляду справи, а само рішення апеляційного суду не скасоване.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, компанія подала касаційну скаргу.
ВАСУ залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін, і у свою чергу вказав - що за своєю суттю, нововыявленными обставинами є фактичні дані, які в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововыявленным обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного дозволу суперечки.
(Визначення ВАСУ від 15.02.2017 року в справі №43н-14/804/90/13-а (№До/800/40216/15)
Слідчий суддя не має повноважень призначати позапланові перевірки платників податків
Платник податків звернувся до суду із скаргою на рішення слідчого судді, яким було призначено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог митного законодавства України.
Позивач у справі стверджував, що визначення є незаконним і необгрунтованим, а слідчий суддя перевищив свої повноваження, оскільки Карний процесуальний кодекс України (далі - КПК) містить винятковий перелік слідчих і процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається слідчим суддею, і в цьому переліку відсутні повноваження слідчого судді давати дозвіл на проведення позапланових документальних перевірок платників податків.
Суд апеляційної інстанції своїм рішенням відмінив визначення слідчого судді, у свою чергу вказавши, що діючий КПК не передбачає можливості оскаржити визначення слідчого судді, проте Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, в статті 6, гарантує особам право на доступ до правосуддя. Доступ до правосуддя в контексті карного виробництва означає надання учасникам виробництва можливості, тобто права, звертатися до суду за захистом свого права або інтересу, що охороняється законом, заявляти різного роду клопотання, оскаржити до слідчого судді, суду або суду вищої інстанції рішення учасників виробництва, які наділені владними повноваженнями і здійснюють вказані дії або приймають рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції аргументував своє рішення тим, що КПК не містить норм, що регламентують можливість звернення слідчого з клопотаннями про призначення позапланової перевірки, відсутній порядок розгляду таких клопотань, об'єм доведення, критерії, по яких слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення перевірки.
(Визначення Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2017 р. в справі 522/20851/16-к, 1-кс/522/21932/16)
Фактичне проведення податкової перевірки на підставі визначення слідчого судді вже після закриття карного виробництва - незаконно.
Суд дійшов висновку, що закриття карного виробництва робить незаконним проведення документальної перевірки платника податків на підставі наказу, винесеного на виконання відповідного визначення слідчого судді, прийнятого до закриття карного виробництва.
Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про застосування адміністративного арешту засобів на рахунку платника податків у зв'язку з недопуском останнім перевіряючих контролюючого органу для проведення виїзної перевірки.
У свою чергу, платник податків заперечував проти застосування адміністративного арешту, обгрунтовувавши свою позицію таким чином. Рішення про проведення позапланової перевірки було прийняте контролюючим органом на виконання відповідного визначення слідчого судді, проте на момент виїзду співробітників фіскального органу по місцезнаходженню платника податків для проведення перевірки - карне виробництво, у рамках якого було винесено визначення слідчого судді, було закрите, а значить і здійснення будь-яких дій, у тому числі проведення позапланової перевірки є незаконним. Крім того, платник податків завчасно попередив контролюючий орган про закриття карного виробництва.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту, оскільки на момент виходу посадовців фіскального органу для проведення виїзної перевірки платника податків, їм було достовірно відомо про закриття карного виробництва, яке служило підставою для призначення цієї перевірки, а значить і про відсутність законних підстав для її проведення.
(Визначення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 р. в справі №804/4378/16)
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
