Розгляд справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозної установи або про продовження терміну примусовій госпіталізації хворого заразливою формою туберкульозу здійснюється в порядку особливого виробництваоскільки його метою є підтвердження наявності або відсутності факту порушення особою, що хворіє на заразливу форму туберкульозу, протиепідемічного режиму.
Неприпустимо тривалий розгляд справ вказаної категорії, як з точки зору порушення вимог процесуального закону, так і виходячи з того, що увесь час хворий знаходиться в суспільстві і представляє загрозу зараження для оточення.
Оскільки законодавство не передбачає участі в справі особи з процесуальним статусом "особа, відносно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію до протитуберкульозної установи", вважається правильним залучення такої особи як зацікавленого. Право на участь в процесі цієї особи може бути компенсирвоано представником. У будь-якому випадку слід враховувати реальну небезпекаяку несе хворий для окружащих.
У заявах про примусову госпіталізацію часто вказують зацікавленою особою також орган місцевого самоврядування (місцева рада)на який покладений обов'язок по забезпеченню охорона майна обличчя, відносно якого прийнято рішення суду. Деякі суди як зацікавлених осіб притягають близьких родичів хворого або членів його сім'ї.
У випадку якщо матеріали протитуберкульозною установою подані належним чином і в них надано необхідні докази і вказані підставинеобхідні для примусової госпіталізації, суд за наявності заяви представника установи про розгляд справи без його участі, може прийняти рішення про примусову госпіталізацію хворого.
Заочне рішення може прийматися тільки у справах позовного виробництва, а не особливого або наказового виробництва.
Неприпустимо посилатися на норми, що втратили силу. Так, ст. 12 Закону "Про боротьбу із захворюванням туберкульозом" містила норму, згідно якої не підлягали обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних установ хворі, що страждають психічними розладами, вагітні жінки, жінки, що мають дітей у віці до трьох років. Законом від 22 березня 2012 № 4565 - VI ці положення були виключенікрім того Закон називається "Про протидію захворюванню туберкульозом".
У мотивувальній частині рішення повинно бути вказано, якими зібраними у справі доказами підтверджена (чи не підтверджено) наявність визначених законом підстав для примусової госпіталізації.
Рішення про задоволення заяви представника протитуберкульозної установи є основою для примусової госпіталізації або подальшого лікування на встановлений законом термін - до 3-х місяців.
Продовження терміну здійснюється за рішенням суду на визначений їм термін з урахуванням укладення лікаря, який здійснює лікування цього хворого. Тобто, законодавець не обмежує суд чітким терміном продовження такого лікування, а покладає це на суд, який визначає його з урахуванням укладення лікаря, в якому відзначається необхідний термін для продовження лікування.
Доцільно (при обов'язковій участі представника лікувальної установи) видавати негайно рішення суду представникові лікувальної установи для виконання рішення з наступним напрямом до суду довідки-повідомлення про виконання рішення з вказівкою дати. Копії рішення обов'язково спрямовуються особам, що брали участь в справі.
Узагальнення практики розгляду судами справ про примусову госпіталізацію в протитуберкульозний заклад міститься в листі ВССУ від 1 січня 2017 року.
