Невиплата звільненому працівникові усіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є правопорушенням, що триває, а отже, працівник може визначити остаточний об'єм своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника заробітної плати, що недоплатила, є основою для покладання на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗоТза увесь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника про її виплату є трудовою суперечкою і регулюються нормами трудового права.
По сенсу статті 117 КЗоТ у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, що належать звільненому працівникові, в терміни, вказані в статті 116за відсутності суперечки про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності суперечки про розміри сум, що належать звільненому працівникові, власник або уповноважений їм орган повинен сплатити вказане в цій статті відшкодування у тому випадку, якщо суперечка вирішена на користь працівника.
Така правова позиція була сформирмирована в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16 за позовом звільненого працівника до ЧАО "Північнодонецьке об'єднання "Азот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частині прибутків у зв'язку з порушенням термінів їх виплати і відшкодуванні моральної шкоди.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
