Цивільний суд не має права прийняти у виробництво суперечку, що виникла між юридичними особами, і що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, зокрема, вирішуючи позовні вимоги юрособи-банку до юрособи-боржника і фізосіб-поручителів і зустрічні позовні вимоги фізосіб до банку, які виникли з окремих договорів кредиту і поручительства і можуть бути самостійними і окремими предметами позову.
Суперечка юрособ підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, не можна його розглядати разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
У цивільному судочинстві можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоч би одна із сторін є фізичною особою, якщо їх рішення не віднесене до інших видів судочинства.
Згідно частини першої статті 1, статтями 2, 12 ХПК поділа по спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, в яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.
Відповідно до статтею 16 ГПК не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, що відносяться до цивільної юрисдикції і відмовляє у відкритті провадження у справі про вимоги, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2205цс16.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
