Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах 2 листопада 2016 року розглянув справу № 6-2161цс16 за позовом прокурора в інтересах територіальної общини, міськради про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної общини Одеси, Одеської міськради з вимогою про витребування на підставі статей 387, 388 ГК з чужого незаконного володіння нерухомого майна, яке було відчужено за рішенням міськради. Пункт рішення про доручення представництву по управлінню комунальною власністю міськради укласти договір купівлі-продажу об'єктів комунальній власності з ТОВ "АРТ" надалі був скасований в судовому порядку.
При розгляді Суд дійшов висновку про правомірність витребування на користь общини у добросовісного набувача комунальної нерухомості на підставі статті 388 ГК, враховуючи те, що вона була відчужена на підставі рішення міськради, пункт якого відносно відчуження був скасований в судовому порядку як що суперечить вимогам законодавства, оскільки рада прийняла це рішення за межами визначених законом повноважень.
Статтею 45 ГПК передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, і обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних стосунках.
Відповідно до статей 317, 319 ГК саме власникові належить право розпоряджатися своїм майном із власної волі.
Згідно із закріпленим в статті 387 ГК загальному правилу власник має необмежене право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндікації застосовується до стосунків речово-правового характеру, особливо якщо між власником і власником майна немає договірних стосунків і майно знаходиться у власника не на підставі ув'язненого з власником договору.
В цьому випадку майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсної угоди, шляхом подачі віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувачапо підставах, передбачених частиною першої статті 388 ГК.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ГК зв'язується з тим, яким чином майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний круг підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
По сенсу статті 388 ГК випадки витребування майна власником у добросовісного набувача обмежені і можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, окрім їх волі.
Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі робить неможливим його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи суперечку про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановитичи вибуло спірне майно з володіння власника через обставини, передбачених частиною першої статті 388 ГК, зокрема, чи по його волі.
У справі, що переглядається апеляційний суд, з укладенням якого погодився суд касаційної інстанції, відмовив в задоволенні позовних вимог прокурора на тій основі, що спірне нерухоме майно вибуло по волевиявленню власника - Одеської міської ради, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 388 ГК.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені і в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною п'ятої статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочність по володінню, користуванню і розпорядженню об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочність по володінню, користуванню і розпорядженню об'єктами права комунальної власності належить органу місцевого самоврядування, яким в спірних правовідносинах є Одеська міська рада.
При цьому статтею 19 Конституцій визначено, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на основі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Територіальна община міста Одеси як власник спірного об'єкту нерухомості делегує Одеській міськраді повноваження по здійсненню права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно способом і в межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної общини як власника може виражатися тільки в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства і інтересам територіальної общини.
У постанові від 16 жовтня 2014 Вищий господарський суд України визнав укладені між сторонами договору дарування і купівлі-продажу уявними угодами і визнав їх недійсними. В той же час суд встановив факт, що Одеський міськрада вийшов за межі визначених законом повноваженьі відмінив пункт 13 його рішень.
Таким чином, здійснення Одеською міською радою права власності, у тому числі розпорядження майном, не способом і не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної общини. Враховуючи те, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння територіальної общини не по її волі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що пред'явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ГК відповідає вимогам закону.
В той же час суд апеляційної інстанції, з виведенням якого погодився суд касаційної інстанції, помилково визнав, що рішення міськради про відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є волевиявленням власника цього майна - територіальної громади. Одеси.
ВСУ залишив в силі рішення першої інстанції, яким був задоволений позов прокурора.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
