Роберт Пенн Воррен у своєму романі "Уся королівська рать" писав : "Закони - це штани, куплені хлопчикові в минулому році, а у нас завжди нинішній рік, і штани тріщать після швів, та щиколотки назовні. Закони завжди тісні і короткі для підростаючого людства. У кращому випадку ти можеш щось зробити, а потім скласти відповідний до цієї нагоди закон; але на тій година, як він потрапить в книги, тобі вже потрібен новий". На шкода, ці рядки доречні як до усього українського законодавства, так і до прийнятого 15 листопада 2016 року Закону "Про споживче кредитування".
Незважаючи на ті, що споживче кредитування є невід'ємною частиною ринкової економіки, окремий закон, який регулює цей сектор суспільних відносин та "закриває" багато прогалин у них, з'явився лише через 25 років після оголошення незалежності нашої держави, і як визначено в пояснювальній записці, робиться це в деру чергу для того, щоб виконати зобов'язання за Догодою про асоціацію з ЄС, додатком до якої вимагається імплементація норм законодавства ЄС (зокрема, Директиви ЄС 2008/48) щодо споживчого кредитування.
У цілому Закон неце позитивні зміни для позичальників споживчих кредитів. Зокрема, Законом встановлюються регулювання діяльності кредитних посередників, із чітким визначення переліку осіб, котрі можуть бути кредитними посередниками саме за договором про споживчий кредит.
Також Закон встановлює вимоги до реклами, а саме - заборону на вказування можливості надання споживчого кредиту без документального підтвердження фінансового стану споживача (позичальника), надання безпроцентного кредиту і т.п.
Законом передбачено визначення поняття "ефективна кредитна ставу", що включає загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у відсотках річних від загального розміру виданого кредиту, а також обов'язок кредитодавця щодо інформування споживача про таку ставку до укладення договору.
Уточнені вимоги, що стосуються захисту прав споживачів, наприклад, право споживача вимагати приведення договору, укладеного на несприятливих умовах внаслідок ненадання визначеної Законом інформації у відповідність із зазначеною інформацією, та право споживача на відмову від одержання споживчого кредиту протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі йому примірника укладеного договору, за умів, передбачених в Законі.
Важливими є також зміни порядку погашення вимог за договором про споживчий кредит: у деру чергу сплачується прострочена до повернення торба кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються торба основного боргу за кредитом та проценти за користування ним; у третю чергу сплачується неустойка (штраф, пеня). Вважаємо, врегулювання порядку погашення сприятиме більшій визначеності умів договору споживчого кредитування та зобов'язань сторін.
Проте, незважаючи на ряд позитивних змін, які передбачаються цим Законом, залишається ряд недоліківякі випливають як із норм цього Закону, так і з неврегульованості Законом певних питань.
Так, у випадку застосування змінюваної процентної ставки та її прив'язки до узгодженого індексу, кредитодавець може змінювати відсотку ставку, оприлюднивши індекс у своєму приміщенні. Проте важко собі уявити, що споживач часто після отримання кредиту буде знаходитися у приміщенні кредитодавця, і матиме можливість ознайомитися з інформацією щодо індексу у такому приміщенні.
Також, хоча в Законі містяться окремі положення щодо регулювання кредитних договорів з умовою про овердрафт, проте саме визначення "овердрафту", на шкода, не надано.
У цілому можна сказати, що цей Закон є кроком на шляху зростання України, покращенням регулювання кредитних правовідносин в нашій державі та захисту прав позичальників. Також позитивним є тій факт, що країна виконує зобов'язання, взяті на собі за Догодою про асоціацію з ЄС, та інтегрує свою правову систему до європейського правового поля.
Проте ще зарано казати про однозначні наслідки прийняття цього Закону для України, адже встановлюються нові правила гри для учасників ринку споживчого кредитування, які можуть бути неоднозначно сприйняті бізнесом та населенням, а також доповнені та змінені шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів Національним банком України.
Арсен Нізельськийстарший юрист LEMAN International Law Group
Владислав Чупринамолодший юрист LEMAN International Law Group
