Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 листопада 2016 року розглянув справу № 6-1907цс16 за позовом банку "Надра" до позичальника (іпотекодавцеві) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При розгляді Суд підтвердив правову позицію відносно обов'язку суду при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу вказувати в рішенні початкову ціну в грошовому вираженні.
За вимогами частини першої статті 39 Закону "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні судна вказуються:
- загальний розмір вимог і усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателеві з вартості предмета іпотеки;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи по забезпеченню збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі потрібні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 Закону;
- пріоритет і розмір вимог інших кредиторів, що підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суть іпотеки як засоби забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає в тому, що кредитор (іпотекодержатель) придбаває право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, отримати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону "Про іпотеку" підлягає підтвердженню з боку суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону у разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якою починаються торги, встановлюється рішенням суду.
Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки надає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково встановити в грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізаціївизначену за процедурою, передбаченою частиною шостої статті 38 Закону "Про іпотеку".
У справі, що переглядаєтьсяприйнявши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені банку з укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки за початковою ціною, визначеною суб'єктом оцінної діяльності, суд, порушивши вимоги статті 39 Закону "Про іпотеку", не вказав в рішенні необхідної складової - початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 справжнього Закону.
Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оцінної діяльності суперечить вимогам статей 39 і 43 Закони "Про іпотеку". У розумінні норми статті 39 Закону вказівка в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, встановленої за процедурою, передбаченою частиною шостої статті 38 Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.
Крім того, ВСУ звернув увагу на невідповідність резолютивної частини рішення суду першої інстанції його мотивувальної частини.
Така ж позиція була сформована при розгляді справи № 6-1239цс16.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
