Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 листопада 2016 року розглянув справу № 6-1923цс15 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
За вимогами частини першої статті 39 Закону "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні вказуються:
- загальний розмір вимог і усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателеві з вартості предмета іпотеки;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи по забезпеченню збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі потрібні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 справжнього Закону;
- пріоритет і розмір вимог інших кредиторів, що підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суть іпотеки як засоби забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає в тому, що кредитор (іпотекодержатель) придбаває право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, отримати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону "Про іпотеку" підлягає підтвердженню з боку суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону у разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якою починаються торги, встановлюється рішенням суду.
Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки надає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину такого рішення суд повинен обов'язково врахувати вимоги вказаної норми, тобто встановити в грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізаціївизначену за процедурою, передбаченою частиною шостої статті 38 Закону "Про іпотеку".
У справі, що переглядається, прийнявши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд порушуючи вимоги статті 39 Закону "Про іпотеку" не вказав в рішенні необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 справжнього Закону, і початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Нагадаємо, така ж правова позиція була викладена в справах № 6-1239цс16, № 6-2479цс15 та ін.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
