Обнародувана постанова Верховного Суд України від 12 жовтня 2016 року № 6-2154цс16 за позовом СБУ до колишнього курсанта Академії СБУ - звільненого за невиконання контракту військовослужбовця, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і змістом у вищому учбовому закладі. Справа була розглянута двома палатами - у цивільних і адміністративних справах.
При розгляді була сформована правова позиція відносно осудності таких суперечок.
В порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, в яких хоч би одна із сторін, - фізична особа, у тому числі спори, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових стосунків, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ГПК).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоч би одна із сторін є фізичною особою, якщо їх рішення не віднесене до інших видів судочинства.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС являється захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових стосунків від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на рішення адміністративного суду публічно-правова суперечка, в якій хоч би однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова або службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на усі публічно-правові спори, окрім суперечок, для яких законом встановлений інший порядок судового рішення (частина друга статті 4 КАС).
Згідно частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби і спори по зверненню суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією і законами України.
Порядок відшкодування курсантами і особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх змістом у вищих учбових закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 роки № 964. Порядок визначає механізм відшкодування курсантами у разі дострокового розірвання контракту із-за небажання продовжувати навчання або із-за недисциплінованості і у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення внз, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби впродовж 5 років після закінчення вищого військового учбового закладу або військового учбового підрозділу внз відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх змістом у вищому учбовому закладі, у тому числі і на користь СБУ.
Отже, суперечка у справі, що переглядається виник з приводу відшкодування вартості навчання особою, звільненою від військової служби в запас впродовж 5 років після закінчення вищого військового учбового закладу відповідно до підпункту "б" пункту 61 і підпунктом "и" пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцям і виключений із списків особового складу Академії СБУ.
Таким чином, встановивши, що між СБУ і відповідачем виникла суперечка з приводу відшкодування витрат, пов'язаних зі змістом курсанта у внз, підпорядкованому СБУ, яка в цих правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, суди апеляційної і касаційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Позовна давність поширюється на відповідні правовідносини (цивільні або адміністративні) відповідно до вимог закону, адже застосування відповідних норм закону, зокрема глави 19 "позовна давність" ГК чи глави 8 "Термінів" КАС, залежить від того, в порядку якого судочинства підлягає розгляду справа - цивільного або адміністративного.
Так, згідно частини першої статті 257 ГК загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 року.
Отже, у справі, що переглядається суд першої інстанції, з виводами якого погодилися суди апеляційною і касаційною інстанцій, дійшов обгрунтованого висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку ГПК, правильно застосувавши норми статей 3, 15 справжнього Кодексу, статей 3, 4, 15, 17 КАС. Крім того, позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права в межах позовної давності, передбаченої положеннями статті 257 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
