Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах розглянув справу № 6 -1395цс16 про визнання незаконним звільнення і відновленні на роботі, стягненні неоплаченої зарплати, вихідної допомоги при звільненні, грошовій допомозі у зв'язку з виходом на пенсію як науковця і компенсації за вимушений прогул.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Статтею 233 КЗоТ передбачені терміни звернення в районний, районний в місті, міський або міськрайонний суд за вирішенням трудових суперечок. Частиною першої статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудової суперечки безпосередньо в районний, районний в місті, міський або міськрайонний суд в 3-місячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В той же час, в частині другої цієї статті вказано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що належить йому, без обмеження яким-небудь терміном.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗоТ слід зробити висновок про те, що у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення зарплати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право відповідно до умов трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено працедавцем нарахування таких виплат, не обмежується яким-небудь терміном.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
