Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 19 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-2129цс16 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Частиною першої статті 1050 ГК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 справжнього Кодексу.
Згідно частини другої статті 625 ГК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складає:
- суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання;
- відсотки по позиці, якщо інше не встановлене договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за увесь термін користування позиковими засобами;
- 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ГК) і відсотки по позиці (стаття 1048 ГК) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
По сенсу частини другої статті 625 ГК нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнових прав і інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними їм грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відсотки, передбачені статтею 625 ГК, за своєю природою є відшкодуванням кредиторові понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а отже відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутності подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані відсотки за користування грошовими коштами, встановленими договором.
Враховуючи вказане, 3% річних, передбачених частиною другої статті 625 ГК, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовій якого, зокрема, являються також нараховані відсотки за користування кредитними коштами, терміни сплати яких передбачено договором.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
