Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданскми справах 14 вересня 2016 року розглянув справу № 6-419цс16 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
За правилами частини другої статті 235 КЗоТ при ухваленні рішення про відновлення на роботі орган, що розглядає трудову суперечку, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про відновлення на роботі розглядається більше за один рік не з вини працівника, орган, що розглядає трудову суперечку, виносить ухвалу про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком числення середньої заробітної плати.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункти 2 Порядки, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, передуючі події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, підмета виплаті за час вимушеного прогулу, являється среднедневная (среднечасовая) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годинника), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення среднедневной заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення среднедневной заробітної плати на середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (абзац 2 пункти 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарні числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункти 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділ III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають обліку (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій і тому подібне) при численні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Про таке застосування положень частини другої статті 235 КЗоТ, статті 27 Закону "Про оплату праці" і Порядку вказано в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2011 року (справа № 6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа № 6-648цс15).
У справі, що переглядається суди допустили помилку в застосуванні вказаних правових норм і не врахували, що розділом III Порядку передбачені виплати, які не враховуються при численні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, а саме виплати, нараховані позивачеві у зв'язку з перебуванням у відпустці і на лікарняному, які помилково були включені при нарахуванні вказаної виплати, яка, у свою чергу, була помилково обчислена шляхом множення на число календарних, а не робочих днів.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
