Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 28 вересня 2016 року розглянув справу № 6-1680цс16 про визнання недійсними публічних торгів по реалізації нерухомого майна, визнанні недійсним акту про проведення публічних торгів по реалізації нерухомого майна.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому справжнім Законом.
Згідно з положеннями частин першої і третьої статті 33 Закони "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає по підставах, встановлених статтею 12 справжнього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, старанному напису нотаріуса або згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя.
По сенсу статті 41 Закону "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на публічних торгах у рамках процедури старанного виробництва, передбаченої Законом "Про старанне виробництво"з дотриманням вимог справжнього Закону.
Старанне виробництво є процесуальною формою, яка гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права і обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон "Про старанне виробництво" визначає умови і порядок виконання рішень судів і інших органів (посадовців), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Главою 4 справжні Закони визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 справжні Закони звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні і примусовій реалізації.
Стаття 44 ці Закони передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з яким в першу чергу задовольняються забезпечені запорукою вимоги про стягнення з вартості закладеного майна.
Положеннями статті 54 Закони "Про старанне виробництво" визначено особливості звернення стягнення на закладене майно. Зокрема, згідно частини восьмої цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється держвиконавцем з урахуванням положень Закону "Про іпотеку".
Отже, за змістом цієї статті основою для застосування положень Закону "Про іпотеку" до спірних правовідносин являється звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення і примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закони "Про старанне виробництво".
Таким чином, норми Закону "Про старанне виробництво" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури старанного виробництва без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рамках процедури стягнення засобів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо за рішенням суду з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості повинне робитися за рахунок усього майна, що належить боржникові.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення засобів з боржника, врегульованого Законом "Про старанне виробництво", в першу чергу звертається стягнення на відповідні засоби боржника, рухоме майно, а при його відсутності - на об'єкти нерухомості.
Статтею 54 ці Закони передбачено, що звернення стягнення на закладене майно в порядку примусового виконання допускається по старанних документах для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу іпотека визначена як окремий вид запоруки, норми Закону "Про старанне виробництво" дозволяють обернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, норми Закону "Про старанне виробництво" дозволяють держвиконавцеві передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка виходить із забезпечених іпотекою зобов'язань, при наступних умовах:
- відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна в першу чергу обернути стягнення;
- наявність заборгованості виняткова перед іпотекодержателем;
- дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом "Про іпотеку".
Враховуючи вказане, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону "Про іпотеку", згідно якої публічні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.
У справі, що переглядається нижчі суди безпідставно не застосували положення Закону "Про іпотеку" і дійшли помилкового висновку про можливість реалізації предмета іпотеки у виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості без дотримання вимог справжнього Закону.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
