Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 28 вересня 2016 року розглянув справу № 6-2159цс16 за скаргою "Укргазбанку" про визнання дій головного державного виконавця неправомірними, відміні постанови про відмову у відкритті старанного виробництва.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Згідно із статтею 19 Конституції органи державної і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на основі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Положеннями статті 1 Закону "Про старанне виробництво" передбачено, що старанне виробництво як завершальна стадія судочинства і примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадовців, спрямованих на примусове виконання рішень судів і інших органів, які робляться на підставах, в межах повноважень і способом, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до справжнього Закону і інших законів, а також рішень, які згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом "Про державну старанну службу"а саме частиною другої статті 2 Закони України "Про старанне виробництво".
Згідно частини другої статті 4 Закони "Про старанне виробництво" держвиконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, винесених ім'ям України, і рішень інших органів (посадовців), виконання яких покладене на державну старанну службу, в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону "Про старанне виробництво" державний виконавець вживає заходи, необхідні для своєчасного і в повному об'ємі виконання рішення, вказаного в документі на примусове виконання рішення, способом і в порядку, встановленому старанним документом і справжнім Законом.
Відповідно до статті 26 Закону "Про старанне виробництво" держвиконавець відмовляє у відкритті старанного виробництва у разі пред'явлення старанного документу в орган державної старанної служби не по місцю або не по підвідомчості виконання рішення суду.
Частина перша статті 21 Закону "Про старанне виробництво" передбачає, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної старанної служби Міністерства юстиції покладається виконання рішень, по яких, зокрема, сума зобов'язань складає 10 і більше млн грн. або еквівалентна сума в іноземній валюті.
У справі, що переглядаєтьсявідмовляючи у відкритті старанного виробництва на підставі статей 21, 26 Закону "Про старанне виробництво", головний державний виконавець виходив з того, що виконання рішення суду непідвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної старанної служби Мінюсту, оскільки сума зобов'язання по цьому рішенню (5 089 517,46 грн.) менше визначеної законом. Банк посилався на те, що заборгованість була виражена в доларах США (636 786,74), суд прийняв рішення про стягнення по курсу НБУ в червні 2012 року.
Оскільки законодавством держвиконавець не наділений правом змінювати суму заборгованості, а основи для перерахунку суми заборгованості, розрахованої і визначеної в рішенні суду відсутні, обгрунтованим є вивід про законність винесення держвиконавцем постанови про відмову у відкритті старанного виробництва по підставах, передбачених статтями 21, 26 Закону "Про старанне виробництво".
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
