Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 вересня 2016 року розглянув справу № 6-1685цс16 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на нерухоме майно.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
По сенсу статті 11 Закону "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закони "Про іпотеку", якій передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкоємства або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Обличчя, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, придбаває статус іпотекодавця, має усі його права і несе усі його обов'язки за іпотечним договором в тому об'ємі і на тих умовах, які існували до вступу його у права власності на предмет іпотеки.
Підстави припинення іпотеки передбачені статтею 17 Закону "Про іпотеку", до яких зокрема відносяться: припинення основного зобов'язання або закінчення терміну дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; придбання іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив його.
Відповідно до пункту 6 частин першої статті 23 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин)з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної комісії відміняється арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкротом, або інші обтяження за розпорядженням майном такого боржника.
Співвідношення вказаних положень законодавства дозволяє зробити висновок про те, що Закон "Про іпотеку" є спеціальним законом по врегулюванню правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону "Про іпотеку" містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим в статті 593 ГК.
Тому суди не повинні розглядати зняття обтяження на спірне майно в якості основи для припинення іпотеки і ототожнювати ці поняттяоскільки обтяження спричиняє за собою лише обмеження права розпорядження майном.
Згідно частини першої статті 37 Закону "Про іпотеку" основою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, являється договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідна обмовка в іпотечному договорі, яка прирівнюється до такого договору по своїх правових наслідках і передбачає передачу іпотекодержателеві права власності.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 справжнього Закону, якій передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду відзначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ГК передбачає тільки в статтях 335 і 376 ГК. У усіх інших випадках право власності отримується з інших не заборонених законом підстав, зокрема з угод (частина перша статті 328 ГК).
Стаття 392 ГК, в якій говориться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, придбане раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або сперечається за наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документу, що засвідчує право власності.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідна обмовка в іпотечному договорі, яка передбачає передачу іпотекодержателеві права власності, є основою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону "Про іпотеку").
Відмітимо, до такого ж висновку ВСУ прийшов і при розгляді справи № 6-1219цс16.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
