Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 вересня 2016 року розглянув справу № 6 -1412цс16 за позовом кредитної спілки до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором; по зустрічному позову позичальника до кредитної спілки про визнання недійсним пункту кредитного договору (про сплату відсотків у розмірі 144% річних, таких, що нараховуються на непогашену суму кредиту за невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню засобів).
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Згідно із статтею 599 ГК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.
Згідно частини першої статті 631 ГК терміном договору є час, впродовж якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки за договором. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
По сенсу статей 525, 526 ГК зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений термін. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до частин першої і третьої статті 1049 ГК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві заїм (грошові кошти в такій же сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк і в порядку, які встановлені договором.
Позика вважається поверненої у момент зарахування грошової суми, яка займалася, на його банківський рахунок або реального повернення засобів позикодавцеві.
Статтею 536 ГК встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний платити відсотки, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ГК позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищезгадані положення закону і у разі невстановлення договором розміру відсотків після закінчення визначеного в договорі терміну їх повернення, слід зробити висновок про визначення розміру відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України.
Крім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ГК з поєднанням статті 1048 ГК у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
