Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 6 липня 2016 року розглянув справу № 6-1199цс16 про визнання поручительства припиненим.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ГК поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується об'єм його відповідальності.
Поручительство припиняється після закінчення терміну, встановленого в договорі поручительства. У разі, якщо такий термін не встановлений, поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж 6 місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя. Якщо термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явив позову до поручителя впродовж одного року з дня укладення договору поручительства.
Відповідно до статті 14 ГПК судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.
Після набирання законної сили рішення суду і третіх осіб сторони з самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту ж позовну вимогу по тих же підставах, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ГПК).
У справі, що переглядається, рішенням суду, що набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, а значить, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ГК немає. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поручительства припиненим за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
