Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 29 червня 2016 року розглянув справу № 6-956цс16 про визнання дій відносно ненарахування відсотків неправомірними і відшкодуванні збитків за заявою.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
По сенсу частини першої статті 1058 ГК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла грошову суму (вклад), що поступила від іншої сторони (вкладника) або поступила для неї, зобов'язується повернути суму вкладу і відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ГК відсотки на банківський вклад нараховуються з дня, що йде за днем вступу вкладу у банк, до дня, передування його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника по інших підставах.
Закінчення терміну дії договору банківського вкладу у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні.
При цьому відповідно до частини другої статті 1070 ГК відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком в розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - в розмірі, який зазвичай платиться банком по вкладу до запитання.
Договір банківського вкладу не містить певного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неповного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
У справі, що переглядається апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування грошовим вкладом, дійшов необгрунтованого висновку про те, що такі відсотки не підлягають нарахуванню по закінченню терміну дії договору до дня, передуючого поверненню вкладу, не врахував вимоги частини п'ятої статті 1061 ГК.
В той же час суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування грошовим вкладом в повному об'ємі, положення частини першої статті 1058 і статті 1061 ГК до спірних правовідносин застосував неправильно і дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору і у разі неповного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню відсотки за користування грошовим вкладом по процентній ставці, передбаченій цим договором (14% річних), не враховуючи, що договір не визначений розмір процентний ставка за користування депозит у разі закінчення термін його дії і неповний виконання грошовий зобов'язання по він. Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ГК, не взявши до уваги, що з банку підлягають стягненню відсотки по процентній ставці в розмірі, которыйобычно сплачується банком по вкладу до запитання.
Аналогічний правовий вивід викладений у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року (справа № 6-338цс16).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
