Пленум Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ 3 червня 2016 року прийняв постанова № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна".
Зокрема, роз'яснено, що за наявності карного виробництва власник або інший власник майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права вказана особа, як і титульний власник майна, у тому числі і особа, яка не є учасником карного виробництва, має право клопотати про відміну арешту і вирішенні інших питань, які безпосередньо торкаються його прав, обов'язків або законних інтересів в порядку, передбаченому статтями 174, 539 Карного процесуального кодексудо суду, який наклав арешт або ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 Перехідних положень КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набуття чинності КПК, вирішується в порядку, що діяв до набуття чинності його.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, особою, що володіє на законній підставі майном, що не належить боржникові (речове право на чуже майно). Позови в захист майнових прав малолітніх і неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їх законними представниками або органами і особами, яким надано право захищати права, свободи або інтереси інших осіб. Відповідачами являються боржник, особа, в інтересах якої накладений арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. В якості третьої особи без самостійних вимог відносно предмета суперечки, мають бути притягнені орган державної старанної служби і прибутків і зборів, банк і інша фінустанова, які виконують судові рішення. Якщо арешт майна проводився для забезпечення конфіскації або стягнення майна на користь держави, як відповідач також притягується відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби. У разі безвідплатної передачі майна юридичній особі воно також є відповідачем у справі. У суперечках про зняття арешту з майна, що є предметом запоруки (іпотеки) або придбаного за рахунок кредиту, який не погашений, в якості третіх осіб притягуються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.
Иски про зняття арешту власників або власників майна, заарештованого для конфіскації, задовольняються тільки у тому випадку, коли постановою відповідних органів буде встановлено, що особа, що зробила адміністративне митне правопорушенняоволоділо майном протиправним шляхом. Захист прав власника або власника в інших випадках можливий шляхом стягнення збитків з лиця, визнаного у встановленому законом порядку винним в адміністративному митному правопорушенні.
Иски про зняття арешту з нерухомого майна пред'являються по місцезнаходженню цього майна або основної його частини (виняткова осудність). Якщо майно знаходиться в різних районах міста або в різних містах, позов пред'являється в один з судів по вибору позивача, але по місцезнаходженню основної частини майна, вартість якого перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах або місцевостях. У разі недотримання правил осудності заява повертається судом позивачеві, про що виноситься визначення. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному поводженню із заявою до належного суду. Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляди справи по суті - стаття 173 ГПК) виявиться, що заява була прийнята з порушенням правил виняткової осудності, суд передає справу на розгляд належному судна незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ГПК).
Суд не має права відмовити у відкритті виробництва у справі про зняття арешту з майна, якщо справа, у зв'язку з якою накладений арешт на майно, не вирішена, оскільки вказане, зокрема, впливає на течію позовної давності. У разі неможливості розгляду такого позову до рішення іншої справи суд припиняє провадження у справі про зняття арешту з майна.
За подачу позовної заяви у разі об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як по ставках, встановленими для позовів майнового характеру (залежно від вартості майна, яке відшукується), так і по ставках, встановлених для позовних заяв немайнового характеру (зняття арешту з майна). При цьому судовий збір може бути сплачений окремо на кожну вимогу або загальною сумою за усіма позовними вимогами. Якщо ж заявлена вимога тільки про зняття арешту з майна, судовий збір сплачується як за заяву немайнового характеру. Якщо предметом позову є доля майна в загальній спільній власності подружжя, членів сім'ї, вимога про зняття арешту з цього майна оплачується судовим збором по ставках, встановлених для позовних заяв немайнового характеру. В той же час якщо заявляється вимога про визначення (збільшенні, виділенні) долі майна в загальній спільній власності згідно із законом або договору і зняття арешту з цього майна, судовий збір сплачується по ставках, встановлених для позовних заяв немайнового і майнового характеру окремо. За уявлення держвиконавця про визначення долі майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами (стаття 379 ГПК), судовий збір не сплачується.
Також роз'яснені питання припинення продажу майна, попереднього судового засідання, визнання права власності на заарештоване майно і зняття арешту з майна, позовної давності, дотримання вимог по опису і арешту, приналежності описаного і заарештованого майна та ін.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
