Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 травня 2016 року розглянув справу № 6-481цс16 про відшкодування матеріального і морального збитку.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Статтею 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які відповідно до Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України (далі - Фонд) виплачує застрахованому або особам, що мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, слід виходити з вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону в їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЭК стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідно до статті 1195 ГК фізична або юридична особа, що завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати тому, що потерпіло заробіток (дохід), втрачений їм внаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, сторонній відхід і тому подібне.
З аналізу наведених вище цивільно-правових норм слід зробити висновок про те, що працівникякому причинна шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка його нанесла, відшкодування заробітку (доходу)втраченого їм внаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витратпов'язаних з необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього відходу і тому подібне.
При таких обставинах по справі, що переглядається апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов невірного висновку про те, що належним відповідачем у справі має бути саме Фонд, не враховуючи, що до моменту встановлення потерпілому МСЭК стійкої втрати професійної працездатності Фонд не має обов'язку перед позивачем здійснювати страхові виплати, передбачені Законом. При цьому суд помилково не застосував положення статті 1195 ГК, що передбачає обов'язок фізичної або юридичної особи, що завдала шкоди, відшкодувати тому, що потерпіло заробіток (дохід), втрачений їм внаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності, і інші витрати; не взяв до уваги, що исте, обгрунтовувавши свої вимоги, посилається, зокрема і на положення статті 1166 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
