Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданскми справах 27 квітня 2016 року розглянув справу № 6-2974цс15 за позовом "Райффайзен Банк Аваль" до боржника (юрособі), поручителів (физ- і юрособі) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді була сформована правова позиція, вже висловлена у справі № 6-1737цс15 відносно неприпустимості об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Також Суд висловився про отсутсвии підстав для солідарної відповідальності поручителів, якщо договорами встановлене інше.
Згідно частини першої статті 628 ГК зміст договору як угоди (угоди) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, а також умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Об'єм зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поручительства, так і умовами основного договору, що встановлює об'єм зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ГК).
Статтею 554 ГК встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена (субсидиарная) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поручительства. Обличчя, що спільно дали поручительство, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлене договором поручительства.
За змістом ув'язнених між сторонами договорів поручительства поручитель і боржник відповідають перед банком солідарно.
При цьому умовами договорів не передбачено солідарній відповідальності поручителів між собою.
Суди при розгляді цієї справи встановили, що кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник за окремим договором. Крім того, умовами договорів поручительства передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо поручителеві.
Враховуючи викладене, а також те, що не нормами закону, ні умовами договорів поручительства не передбачено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості відповідно до вимог частини третьої статті 554 ГК відсутні.
Крім того, пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ГПК встановлене, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових стосунків, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно частини першої статті 1, статті 2, 12 ХПК поділа по спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, в яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.
Відповідно до статті 16 ГПК не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, що відносяться до цивільної юрисдикції і відмовляє у відкритті провадження у справі про вимоги, розгляд яких здійснюється за правилами іншого виду судочинства.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
