Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 квітня 2016 року розглянув справу № 6-2891цс15 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкоємства згідно із законом. Позов був поданий сином померлого після того, як йому було відмовлено у видачі посвідчення про право власності в порядку спадкоємства на половину квартири у зв'язку з тим, що вона була придбана дружиною батька позивача за договором довічного утримання. Нею було за життя складено заповіт на користь відповідача.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Згідно із статтею 744 ГК за договором довічного утримання (відходу) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачу) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність, замість чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувач змістом і (чи) відходом довічно.
У статті 746 ГК визначено, що сторонами договору довічного утримання є відчужувач і набувач.
Крім того, відповідно до частини другої статті 746 ГК, якщо набувачами є декілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (відходу), на праві загальної спільної власності. Якщо набувачами є декілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.
Таким чином, законодавець в ГК закріпив, що загальна спільна власність за договором довічного утримання (відходу) виникає у разі наявності декількох одержувачів за цим договором і їх солідарним виконанням обов'язку за вказаним договором перед відчужувачем.
У статті 749 ГК закріплені обов'язки набувача за договором довічного утримання (відходу). Так, зокрема, в договорі довічного утримання (відходу) можуть бути визначені усі види матеріального забезпечення, а також усі види відходу (опіка), якими набувач повинен забезпечувати відчужувач (частина перша статті 749 ГК).
Одночасно відповідно до частини першої статті 22 КоБС (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите дружинами під час браку, є їх загальною спільною власністю.
Згідно частини першої статті 60 СК майно, придбане дружинами за час браку, належить дружині і чоловікові на праві загальної спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і тому подібне) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до частини третьої статті 61 СК якщо одним з подружжя укладений договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були отримані за цим договором, є об'єктом права загальної спільної власності подружжя.
Системний аналіз вищезгаданих норм цивільного і сімейного законодавства у своїй сукупності призводить до висновку, що визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (відходу), ув'язненого під час перебування набувача за цим договором в шлюбі, суди повинні встановити, чи був цей договір ув'язнений саме в інтересах сім'ї; чи виконував інший чоловік, не визначений в договорі довічного утримання (відходу) як набувач, обов'язки за таким договором солідарно з набувачем.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
