Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 квітня 2016 року прийняв постанову у справі № 6-302цс16предметом якого була суперечка про стягнення відсотків по банківському вкладу за період прострочення повернення вкладу.
При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правове укладення про те, що за змістом частини першої статті 1058 ГК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла грошову суму (вклад), що поступила від іншої сторони (вкладника) або поступила для неї, зобов'язується повернути суму вкладу і виплатити відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ГК відсотки на банківський вклад нараховуються з дня, що йде за днем вступу вкладу у банк, до дня, передування його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника на інших підставах.
Закінчення терміну дії договору банківського вкладу у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, такі, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором або законом.
При цьому відповідно до частини другої статті 1070 ГК відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком в розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - в розмірі, який зазвичай платиться банком по вкладу до запитання.
Встановлено, що договір банківського вкладу не містить певного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з виводами якого погодився і касаційний суд, задовольнивши позов в повному об'ємі, положення частини першої статті 1058 і статті 1061 ГК до спірних правовідносин застосував неправильно і дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору і у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню відсотки за користування грошовим вкладом по процентній ставці, передбаченій це договір (25% річних), не враховуючи, що договір не визначений розмір ставка відсоток за користування депозит у разі закінчення термін його дії і неналежний виконання грошовий зобов'язання по він. Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ГК і не врахував, що з банку підлягають стягненню відсотки по процентній ставці в розмірі, який зазвичай сплачується банком по вкладу до запитання. В той же час апеляційний суд, відмітивши брак доказів, що свідчать про продовження терміну дії договору на тих же умовах, у тому числі за розміром відсотків за користування грошовим вкладом, не взяв до уваги положення статті 1070 ГК і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
