Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 6 квітня 2016 року розглянув справу № 6-551цс16 про визнання недійсними угод - доручення і договори дарування. Доручення було оформлене літньою жінкою-інвалідом, після того, як була госпіталізована дочка, яка за нею доглядала. На підставі цього доручення був здійснений договір дарування частини житлового будинку особі, що сплатила лікування її дочки.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до частини третьої статті 203 ГК волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
По сенсу частини першої статті 233 ГК угода, здійснена особою під впливом важкої для нього обставини і на украй невигідних умовах, може бути визнана судом недійсної незалежно від того, хто був ініціатором такої угоди.
Відповідно до статті 717 ГК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безвідплатне майно (дар) у власність.
За змістом вказаних норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безвідплатне, без яких-небудь примусів (життєвих обставин або дії сторонніх осіб) відчуження майна, що належить йому, на користь обдаровуваного.
В той же час угоди, що здійснюються особою під впливом важкої для нього обставини і на украй невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх здійснює добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушено це зробити із-за важких обставин і на украй невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не рахується вільним і не відповідає його внутрішній волі.
Стаття 233 ГК не передбачає обмежень або заборон її застосування до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування.
Нагадаємо, в постановах ВСУ у справах № 6-232цс14, № 6-9цс14 також містяться висновки про те, що збіг важких обставин, а саме: смерть дитини, важкі захворювання, похилий вік, інвалідність, самотність і безпорадність, потреба в сторонній допомозі, а також загроза втратити житло із-за боргів - спонукали позивачів укласти договір дарування квартири на украй невигідних умовах, позбавивши тим самим себе єдиного житла, є основою для визнання цього договору дарування недійсним відповідно до частини першої статті 233 ГК. Ця стаття не передбачає обмежень або заборон її застосування до окремих правовідносин, що виникають з договору дарування.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
