Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 30 березня 2016 року розглянув справу № 6-3129цс15 про визнання частково недійсним іпотечного договору і визнанні майнових прав на об'єкт нерухомого майна.
При розгляді була сформована така правова позиція.
Згідно частини 1 статті 215 ГК основою недійсності угоди є недотримання у момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частями 1-3, 5 і 6 статей 203 справжні Кодекси.
Позивач 18 червня 2009 року отримав права і обов'язки інвестора за довгостроковим інвестиційним договором, уклавши з ТОВ "МакВент" договір про поступку права вимоги, тобто на момент укладення оспорюваного іпотечного договору від 25 січня 2010 року про передачу в іпотеку нежитлового приміщення спірного житлового будинку право власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення належало позивачеві.
Судами залишений без уваги той факт, що договір іпотеки укладений без згоди позивача, якій належали майнові права на нежитлові приміщення, що були предметом довгострокового інвестиційного договору, а тому висновок судів про те, що оспорюваний договір іпотеки був укладений відповідно до вимог чинного на момент його укладення законодавства і що їм не порушені права позивача, є помилковим.
За правилами статті 392 ГК позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по-перше, якщо особа є власником майна, але за його право сперечається або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
У справі, що переглядається, позивач отримав лише право на придбання права власності, а не само право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ГК немає.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
