Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року прийняв постанову у справі № 6-1343цс15предметом якого була суперечка про відшкодування витрат на лікування.
Суд зробив правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 1206 ГК особа, що скоїла злочин, зобов'язана відшкодувати витрати установі охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, окрім випадку спричинення шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло несподівано в результаті насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно із статтею 999 ГК законом може бути встановлена обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок або за рахунок зацікавленої особи (обов'язкове страхування). До стосунків, витікаючих з обов'язкового страхування, застосовуються положення справжнього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
У сферу обов'язкового страхування відповідальності відноситься цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Закону №1961 - IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до пункту 22.1 статей 22 Закони № 1961 - IV у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, вказаних в страховому полісі, відшкодовує у встановленому справжнім Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життя, здоров'ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закони № 1961 - IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю і майну потерпілих в результаті ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Враховуючи вищевикладене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник і страховик. При цьому договір полягає з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, заподіяного їм в результаті здійснення ДТП за участю застрахованого транспортного засобу.
Отже, витрати лікувальної установи на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Джерело: ВСУ
