Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 березня 2016 року розглянув справу № 6-3064цс15 за позовом банку про виселення з житла, переданого в іпотеку, але придбаного не за рахунок кредиту.
ВСУ підтвердив правову позиціюзгідно якої при виселенні з іпотечного будинку, придбаного не за рахунок кредиту, повинні надати інше житло.
По сенсу частини першої статті 575 Цивільного кодексу і статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотека як різновид запоруки, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому справжнім Законом.
Згідно частини третьої статті 33 Закони "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, старанному напису нотаріуса або згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною першої статті 40 Закону "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло є основою для виселення усіх жителів, за винятком наймачів і членів їх сімей. Виселення робиться в порядку, встановленому законом.
Нормой, що встановлює порядок виселення із займаного житла, являється стаття 109 ЖК УРСР, в частині першої якій передбачені підстави виселення.
По сенсу частини другої статті 40 Закону "Про іпотеку" і частину третьої статті 109 ЖК УРСР після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло шляхом позасудового врегулювання на підставі договору усі жителі зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житло впродовж одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо жителі не звільняють житловий будинок або житло у встановлений або інший погоджений сторонами термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УССР громадянам, що виселяються з жител, одночасно надається інше постійне житло, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житла, які були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку або іншої особи, повернення якої забезпечене іпотекою відповідного житла. Постійне житло, що надається особі, що виселяється, повинно бути вказано в рішенні суду.
Аналіз приведених правових норм дає підстави для висновку про те, що при ухваленні судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону "Про іпотеку" застосовуються як положення статті 40 справжнього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Суди встановили, що позивачеві - "Універсал Банк" було передано в іпотеку квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, право власності на цю квартиру придбане самим іпотекодержателем в результаті реалізації квартири з публічних торгів, а тому висновок суду про наявність передбачених законом підстав для виселення жителів з цієї квартири без надання їм іншого постійного житла є помилковим. У справі, що переглядається, суди неправильно застосували частину другу статті 109 ЖК УССР у поєднанні з нормами статті 40 Закону "Про іпотеку".
Така правова позиція була висловлена в справах № 6-1484цс15, № 6-1061цс15
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
