Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданскми справах 10 лютого 2016 року розглянув справу № 6-1793цс15 про визнання недійсним договори іпотеки.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Статтею 2 Закону "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцієюзаконами або міжнародними договорами України, або основою для їх обмеження.
За змістом вказаних норм матеріального права при встановленні місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місцем проживання фізичної особи, що не досягла десяти років, є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації по цьому місцю проживання само по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.
Статтею 12 Закону "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права і інтереси дітей при здійсненні угод відносно нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і інтересів дітей при здійсненні будь-яких угод відносно жител. Органи опіки і опікування здійснюють контроль за дотриманням батьками і особами, їх замінюючими, житлових прав і інтересів дітей, що охороняються законом, відповідно до закону. Для здійснення будь-яких угод відносно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібний попередній дозвіл органів опіки і опікування, що надається відповідно до закону.
Згідно із статтею 9 Закону "Про іпотеку" іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, проте має право володіти і користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлене справжнім Законом. При цьому Цивільний кодекс, як і спеціальний Закон, "Про іпотеку" не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування житлом у разі передачі його в іпотеку.
Тому договір іпотеки, здійснений власниками відносно нерухомого майна, право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки і опікування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ГК) за умови, якщо буде встановлено, що оспорювана угода суперечить правам і інтересам дитини, - звужує об'єм існуючих майнових прав дитини і / або порушує інтереси дитини, що охороняються законом, зменшує або обмежує права і інтереси дитини відносно житла, порушує гарантії збереження права дитини на житлі. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки і опікування на укладення оспорюваної оборудки не є безумовною основою для визнання його недійсним.
Нагадаємо, при розгляді справи № 6-396ц15 ВСУ дійшов висновкущо відсутність попередньої згоди органу опіки і опікування на здійснення будь-якої угоди відносно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є основою для визнання такої угоди недійсної. Відсутність реєстрації дитини не є основою для відмови в позові.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
